Іміджмейкер із Москви

– Россияне!!! Мы великий народ в великой стране! Давайте сконсолидируемся и всему миру покажем, что такое русский брейк!!! – несподівано рявкнув Артурчик голосом Єльцина, – мабуть, щоб підтвердити сказане про нього шефом, або просто принагідно проілюструвати свої непересічні таланти.

Вражений Гуляйпольський мимоволі прикрив рот рукою. Трохи отямившись, він сказав:

– Знаєте, я еще не знаю, в чью пользу, но вы и только вы сумеете разрешить исход выборов нашего мэра!

Нарешті пролунали позивні Рейтинг-шоу, біля пам'ятника баронові Рішару спалахнули софіти. Гуляйпольський дістав із портфеля і роздав політтехнологам новенькі військові 100-кратні біноклі. Іміджмейкер надягнув на голову навушники з мікрофоном, асистент установив перед ним пюпітр із папкою сценарія рейтинг-шоу. Гуляйпольський налив усім коньяку. Усі троє розвернули крісла у бік очікуваного дійства і в біноклі почали насолоджувалися регіональним шоу легендарного Підвальського.

3

Простір під пам'ятником барону Рішару було перетворено у сценічний майданчик Рейтинг-шоу. Підвальський з мікрофоном у руці стояв посередині сцени. Його кордебалет танцював, піднімаючи ноги вище від голови, і співав пісню, написану на популярну Чорноморську мелодію:

«Старушка не спеша

На выборы пришла

Гражданский долг

исполнить в этот день!

И паспорт предъявив,

Бумагу получив,

В кабинке рассмотрела

бюллетень.

Там Боря Горовиц

И Гоша Боровиц -

Собою кандидаты хороши!

К ней Боря приходил

И лампочку вкрутил,

А Гоша дал ей гречки два кила!

Собой красивые,

Такие милые,

Кому же голос свой

отдаст она?!

Підвальський з ентузіазмом узявся до справи, не лінуючись зайвий раз ствердити свою й без того неймовірну популярність. Рухаючись сценою праворуч-ліворуч, він театрально розмірковував:

– И действительно – кому отдадут свои голоса старушки, а также их дети и внуки на выборах мэра Черноморска, всемирно известной жемчужины у моря? – Этот вопрос волнует не только самих черноморцев, но и миллионы телезрителей нашего рейтинг-шоу! Итак, поприветствуем участников сегодняшней выездной программы – нынешнего мэра Георгия Боровица и его основного конкурента, предыдущего мэра Бориса Горовица!!

Прожектори вихопили двох огрядних червонопиких панів у фраках, вже знайомих політтехнологам та чорноморцям з рекламних роликів. Чинний мер-кандидат був оперезаний широкою мерською стрічкою, а екс-мер-кандидат обмежився великим бантом з такої ж мерської стрічки, який прикрашав лацкан його фрака. Першим слово взяв чинний мер міста Боровіц:

– Миша, я искренне признателен вам за приглашение. Но как всенародно избранный мэр города-героя Черноморска я хочу заявить, что в песенке очень точно подмечен порочный стиль моего так называемого конкурента. Телефоны в мэрии буквально разрываются от звонков! Простые черноморцы возмущенны качеством гречки, которой пытается привлечь избирателей гражданин Горовиц. В связи с этим я подписал распоряжение, согласно которому каждый черноморец сможет обменять два кило бракованной гречки на три кило первосортного риса и банку сгущенки!

Червона пика Горовіца почервоніла ще дужче і стала майже бурякового кольору. Шаленіючи від звинувачень конкурента, він розірвав на собі фрак, під яким, як виявилося, був надітий тільник, схопив другий мікрофон і, набравши повні легені повітря, заволав:

– Гоша, не морочите мозги моим избирателям! Черноморцы! Братья и сестры!…

Фізіономія Боровіца теж почервоніла – і за кольором наблизилася до кольору звареного рака. Нервово попорпавшись у кишенях, він вихопив якусь пожмакану шпаргалку і, нишком зазирнувши в папірець, приструнив нахабного суперника дуже простим, переконливим і незаперечним аргументом:

– Боря, вы забываетесь! Оба ваши брата в розыске, а сестры по гостиницам интуристов агитируют! Так шо не кричите, с вас на лиманах и так все бычки смеются!

Асистент шарудів папером, відслідковуючи відповідність дійства сценарію. Аркуші, які він тримав у руках, були оригіналом сценарію рейтинг-шоу, ведучий мав за пазухою копію цього документа, а учасникам рейтинг-шоу було роздано загальні тези, нищівні реп-ліки-компромат на суперника та відповіді на запитання глядачів (у повній впевненості, що тільки його – за чималі гроші! – підготував до дебатів видатний спеціаліст). Відшукавши пальцем потрібний абзац і звірившись, асистент заспокоївся і підніс до очей бінокль. На майданчику рейтинг-шоу кандидати-конкуренти стояли навпроти з буряковими пиками і ненависно свердлили один одного. Підвальський, щоб втримати дійство в межах передбаченого сценарію та контролювати діалог опонентів, вимушений був дипломатично втрутитися:

– Действительно, господа, прошу вас не перебивать друг друга! Продолжайте, пожалуйста! – ведучий запросив до слова знову чинного мера – Гошу Боровіца.

– Продолжаю! – авторитетно почав той. – Все сдавшие Борину вонючую гречку автоматически станут участниками беспроигрышной лотереи! Главный приз – автомобиль!

Величезний натовп навколо облаштованого під сцену майданчика вибухнув аплодисментами, непристойними вигуками та свистом – що у Чорноморську вважалося вищим виявом всенародної любові і шани.

Асистент поклав бінокль, знову взяв зі столика сценарій і, звіривши побачене з написаним, задоволено зауважив:

– Пока все идет по плану…

Добряче захмелілий Гуляйпольський, який щосили намагався втямити стратегію політтехнологів, замасковану хитромудрими тактичними проявами, раптом дещо стурбовано і невпевнено заявив:

– Нестор Евграфович! Я, кажется, понял ваш план! Вы хотите очистить наш Черно-морск от этого босяка Горовица, ставленника организованной преступности!

– Не торопитесь, Сема, – відмахнувся іміджмейкер, водячи пальцем по аркушеві сценарію. – Звонок в студию, – прочитав Нестор Євграфович і скомандував помічнику: – Артурчик, твой выход!

Асистент увімкнув мікрофон і почав корчити кумедні гримаси, по-дикторськи розминаючи свій артикуляційний аппарат.

– Пойдеш замуж за Змей-Горыныча?! Василисушка?!! – несподівано виголосив він голосом Баби Яги. Після цієї короткої репетиції Артурчик одразу ж узявся до діла.

– Первый, первый. Дзинь-дзинь-дзинь! – промовив він у мікрофон своїм звичним голосом.

Підвальський, що безупинно рухався площадкою, зупинився і притиснувши навушника до вуха, прислухався:

– О! К нам дозвонился первый телезритель! Говорите, вы в эфире! – з непідробною радістю театрально вигукнув він.

Наступної миті з концертної аудіосистеми пролунав голос старої бабці, майстерно імітований Артурчиком:

– Здравствуйте, Мишенька! Я – коренная черноморка Роза Ивановна, по последнему – пятому – мужу – Нечипорук-Абрамович!

– Слушаем вас, Роза Ивановна! – підтанцьовуючи, заохотив бабцю Підвальський і «бабця» продовжила:

– Вы, наверное, будете смеяться, но я и есть та самая старушка с двумя килограммами гречки и вкрученной лампочкой. Боречка, держись! Мы не предадим тебя и твою гречку! А ты, Гоша, подавись своим ворованным рисом!!

Боровіц із заздалегідь відкритим ротом розгублено почав наближатися до ведучого. За два метри від телезірки він зупинився і, забувши про свій мікрофон, голосно, щоб бабця його почула, прокричав у мікрофон Підвальського, прикріплений до його навушника, – себто, просто в обличчя ведучого:

– Мадам Нечипорук-Абрамович!!! А как же лампочка?!!

Від несподіваного реву Боровіца ведучий пригнувся, але миттєво опанувавши ситуацію, театрально витер зі своєї щоки слину чинного мера-кандидата. Натовп вибухнув аплодисментами, вигуками та свистом. Тим часом старезний голос, після тривалого прокашлювання, знову почувся із динаміків:

– За лампочку – спасибо. Перед тем, как перегореть, она таки светила целый час. Можешь прийти и выкрутить свою ворованную лампочку и вкрутить ее себе в жо…

– Спасибо, Роза Ивановна! – високо підскакуючи у балетному па, щиро подякував зірковий ведучий. Підбадьорений твердою бабусиною позицією, Горовіц завзято кинувся в атаку:

– Да-да! Спасибо, Роза Ивановна! На таких, как вы, держится наш славный Черноморск-папа!! Когда я стану мэром, – розпалювався він, – каждый, кто сохранит два килограмма моей гречки, получит тридцать килограмм риса, ящик сгущенки, и… новенький автомобиль!!

Натовп знову вибухнув оваціями. Боро-віц, шаленіючи, розірвав на собі фрак, і залишившись, як і його опонент, у тільнику, заволав:

– Черноморцы! Не верьте этому фраеру! Где он возьмет столько автомобилей?!

Горовіц скорчив презирливу фізіономію:

– Где-где… У тебя в гараже! – промовив він, і публіка заверещала від захвату.

Гуляйпольський піднявся з-за столика і з осяяним обличчям вигукнув:

– Нестор Евграфович! Теперь я точно понял ваш план! Вы хотите очистить наш Черноморск от насквозь коррумпированной власти этого зарвавшегося биндюжника Боровица!

– Семочка, вы опять торопитесь… – сказав Іміджмейкер, слідкуючи пальцем по листку сценарію, після чого кивнув помічнику:

– Артурчик, второй звонок! Асистент, миттєво скорчивши з десяток

гримас і проспівавши двінким хлопчачим голосом «Мы пионеры – дети рабочих!…», вийшов на зв'язок із ведучим, промовивши в мікрофон:

– Первый, первый. Дзинь-дзинь-дзинь! Підвальський знову зупинився і, прислухавшись, оголосив:

– К нам, кажется, дозвонился еще один телезритель! Говорите, вы в эфире!

З динаміків залунав бадьорий голос 10 – 12-річного хлопчака, так само талановито зімітований Артурчиком:

– Салют, господа-товарищи! Меня зовут Рома Нечипорук-Абрамович. С вами только что разговаривала моя бабулька Роза Ивановна.

Горовіц, що стояв біля Підвальського, забувши про мікрофон у своїй руці, нагнувся до мікрофону біля щоки ведучого і вигукнув:

– Роман, передавайте привет этой замечательной женщине…

Після невеличкої паузи юнацький голос продовжив:

– Завтра же передам, когда забегу к ней в больницу…

– Как в больницу?! Неужели наша бандитская власть добралась уже и до моих избирателей?! – схвильовано запитав Горо-віц…

– Да нет. Просто бабуля только что попробовала вашу долбаную гречку… – повідомив «юний співрозмовник».

Боря Горовіц остовпів. А Гоша Боровіц, миттєво пожвавившись, пішов у контрнаступ:

– А-а!! Я же говорил! Я предупреждал! Крепитесь, молодой человек! А вашему дедушке немедленно доставят мешок экологически чистого риса… Назовите ваш адрес…

Юнацький голос, що, як виявилося, ще й досі був на зв'язку, ввічливо відмовився:

– Ну, типа спасибо, дядя Гоша. Если вам не в облом, отвезите свой рис в городскую больницу. Дед с бабулей балдеют в одной палате…

Боровіц, киваючи на Горовіца, тріумфально виголосив:

– Вот они, невинные жертвы его гречки-убийцы!…

Несподівано репліку Боровіца перервав той самий юнацький голос:

– Да нет, деда еще утром увезли. Когда он попытался выкрутить вашу перегоревшую лампочку – его током как шибанет!… Кстати, бабулька очень просила взять эту долбаную лампочку и – типа – вкрутить ее вам в жо…

– Большое спасибо, Роман… – роблячи «ластівку», щиро подякував ведучий.

Остаточно розгублений Гуляйпольський, що досі стояв біля столика політтехнологів, опустився в крісло і промовив:

– Нестор Евграфович, Артур Александрович, все это, конечно, совершенно гениально, но, кажется, я уже совсем ничего не понимаю…

– А что вы, собственно говоря, хотите понять? – інтелігентно поцікавився іміджмейкер.

Гуляйпольський декілька секунд по-риб'ячому хапав повітря, потім потрусив головою і, дещо протверезівши, вимовив:

– Так ведь на этих дебатах никто не победил! В чем же состоял ваш план?

Нестор Євграфович зняв окуляри, протер скельця і, ховаючи їх у футляр, спокійно пояснив недолугому містечковому політтехнологу суть ексклюзиву його революційної, хоч і незвичної, стратегії:

– Сема, вы же профессионал! Как вы не понимаете – наш план заключался в том, чтобы с безупречной честностью отработать гонорары, полученные от обоих клиентов. В том числе, и вашу «десятину».

Іміджмейкер дістав із кишені конверт і простягнув його Гуляйпольському:

– Вот, кстати, ваши проценты. А вот там – наша безупречная честность, – він кивнув головою у бік знімального майданчика, де на величезному табло за спиною Підвальського під заключні музичні акорди Рейтинг-шоу та прощальні па кордебалету висвітилися результати «інтерактивного опитування»:

«Боровіц – 44,5%; Горовіц – 44,5%; Не визначилися – 11%».

Нестор Євграфович відсьорбнув коньяку і піднявся з-за столика.

– Ну что ж, Семен Борисович, мы оставляєм вас собрать урожай с этой тучной нивы. Ведь борьба за последние 11 процентов – это самый интересный этап любой избирательной кампании… – з наголосом на слові «интересный» підсумував результати співпраці іміджмейкер.

Гуляйпольський підніс над своею головою капелюх і з вдячністю промовив:

– Благодарю вас, Нестор Евграфович! Можете не сомневаться, десять процентов – ваши!

4

За вікнами потяга чорніла ніч. У купе спального вагона іміджмейкер з асистентом поверталися з Чорноморська до Києва. Розлігшись на дивані, шеф диктував, а асистент набирав на ноутбуці:

«Своими поездками в регионы имиджмейкер разрешает не только технологические затруднения своих клиентов или свои собственные коммерческие проблемы. Нет! Вооруженный самыми современными теориями человеческого общения, полит-технолог несет в провинциальную глушь яркий свет информационного общества третьего тысячелетия…»

До купе постукав і увійшов Підвальський зі свіжою пресою під пахвою і весело поцікавився у політтехнологів:

– Коллеги, вы читали сегодняшний «Вечерний Черноморск»?

– Что, опять про нас… – запитав іміджмейкер.

Підвальський кинув газети на столик і розреготався:

– Не угадал! На этот раз про нас – ни слова. Зато есть большое интервью Розы Ивановны Нечипорук-Абрамович «Как я ела Гошину гречку под Бориной лампочкой», взятое у старушки – угадай-ка, кем? – Правильно: нашим Семой Гуляйпольским.

– Надо же – как быстро растут люди, – саркастично зауважив Нестор Євграфович.

Частина 10

Пролог

Відіспавшись після повернення з Чорноморська, іміджмейкер з асистентом сиділи у своєму номері в готелі «Україна», як завжди, пили ранкову каву і дивилися по телевізору «Новини». Скінчилася чергова рекламна заставка, і диктор продовжив свій випуск:

– А зараз – новини з-за кордону. Вчорашнє підписання мирної угоди між урядом Ізраїлю і керівництвом Палестинської автономії призвело до суттєвого зниження цін на сиру нафту. Сьогодні керівники конфліктуючих сторін зустрілися знову і після тривалої розмови дійшли висновку, що миротворчі процеси на Близькому Сході не повинні завдавати шкоди світовій економіці. Найближчими днями аналітики прогнозують неминучий і раптовий зрив мирної угоди, ескалацію бойових дій і чергове підвищення цін на нафту.

Нестор Євграфович посміхнувся і сказав:

– Хм, представляешь, Артурчик, что было бы, если бы котировки на Нью-Йоркской и Лондонской биржах ориентировались на цифры Мишиного рейтинг-шоу…

– Да, вот тут-то у новых русских все акции вверх бы и поперли… – радо погодився із шефом Артурчик.

– Причем за очень небольшие деньги… – політтехнологи розуміюче перезирнулися і розсміялися.

– А вот, кстати, и Миша! Легок на помине! – промовив іміджмейкер, киваючи на екран, де диктор починав розмову з гостем студії – Михаилом Шдвальським:

– Сьогодняшній гість нашої студії – відомий політолог та конфліктолог Михайло Підвальський. Михайле Саркісовичу, ви щойно повернулися з Чорноморська. Який ваш прогноз щодо результату мерських виборів у цьому місті?

Підвальський намагався видаватися поважним і водночас, як завжди, своєрідним і авангардно-модним. Він був одягнений у чорний офіційний костюм зі стоячим ко-мірчиком та золотою з діамантом брошкою на лацкані, що визивно виблискувала з екрана телевізора. Шоумен-конфліктолог потер рукою свою триденну французьку щетину, яка в комплексі з експериментальною зачіскою забезпечувала йому імідж політолога із завжди відмінним від колег баченням політичних подій. Втім, попри свою харизму, зірковий ведучий у політологічній програмі видавався дуже розважливою і серйозною людиною. Мабуть, навчений нещодавнім власним досвідом,-спеціаліст-конфліктолог ретельно зважував кожне своє слово. З тривалими паузами та поміркованими жестами він відповів:

– Ну-у, я вважаю… що, якщо збережуться існуючі тенденції розвитку… передвиборної ситуації… та не буде статистично значущих коливань… електоральних уподобань чорноморців… то, мабуть… переможе той… хто набере більше голосів…

Диктор, який досі запопадливо і з щирим захопленням зазирав у рот гостеві студії, обережно і з повагою запитав:

– А ви не вважаєте, що це занадто сміливий прогноз?

– Давайте запам'ятаємо це передбачення – і перевіримо після виборів! – вдаючи легеньку ображеність, промовив Підвальський.

– Гаразд, Михайле Саркісовичу! – продовжував диктор… – А ще телеглядачів дуже цікавлять передвиборні перегони у Центральному окрузі нашого міста…

Підвальський знову – вже без помітних зусиль – надав обличчю якомога мудрішого вигляду і поважно повідомив:

– Ситуація на Центральному окрузі цікава не тільки для ваших глядачів, але й для політологів. Напередодні виборів три провідних кандидати мають приблизно по тридцять відсотків і практично однакові шанси на перемогу. Як вважають експерти, переможе той з кандидатів, який зуміє в останні дні зробити нетривіальні та несподівані для конкурентів кроки і мобілізувати виборців, котрі на цей час ще не визначилися.

Іміджмейкер заворожено спостерігав за ефіром свого колеги. Він подивився на свого помічника – увага Артурчика також була цілковито поглинута телевізором. Шеф задоволено і водночас повчально зауважив:

– Видишь, Артур, учись у настоящего профессионала! Миша прямо из телевизора намекает нашим клиентам, что в последние дни не стоит экономить на нетривиальных и неожиданных для конкурентов избирательных технологиях.

1

– Дорогие товарищи! Деньги есть! – урочисто вигукнув Симорозенко з порогу кімнати, з'явившись до політтехнологів десятьма хвилинами раніше, ніж домовлялися. Весело наспівуючи і підтанцьовуючи, він наблизився до іміджмейкера і простягнув йому доволі пухкий конверт.

Нестор Євграфович зазирнув у конверт і приємно здивувався:

– О-о, товариш, Симорозенко! Я вижу, вы все учли – даже сверхрасходы на нетри-виальность и неожиданность!

Після такого комплімента від самого Не-стора Євграфович святковий настрій лівого кандидата став ще святковішим. Ще остаточно не відхекавшись, він розкурив свою люльку і, наслідуючи акцентом великого вождя – батька народів, урочисто промовив:

– Как учит нас партия, в последние предвыборные дни необходимо максимально мобилизовать неопределившихся избирателей. А для этого мы должны – мы просто обязаны – совершать нетривиальные и неожиданные для конкурентов шаги!

Нестор Євграфович і Артурчик картинно зааплодували.

– Браво, Никита Ильич! Вы правы, одной только политической воли недостаточно – последние предвыборные дни действительно требуют очень и очень даже существенных сумм, – то есть, шагов, – не моргнувши оком, поправив себе іміджмейкер.

– Поделитесь секретом – откуда деньги? Вы что, собрали партвзносы за всю следующую пятилетку? Или нашли своего личного Савву Морозова? – приязно розпитував Симорозенка Нестор Євграфович.

Артурчикові спало на думку, що саме таким тоном лисиця Аліса випитувала у Буратіно про місцезнаходження намальованого багаття. Асистент ледве стримував сміх. Симорозенко підняв голову і гордо відповів:

– На этот раз не угадали, Нестор Евграфович! Верный ленинским заветам о новой экономической политике, я пошел на временное соглашение с компрадорской буржуазией…

– И чего они хотят «скомпрадорить» в нашем округе? – поцікавився іміджмейкер.

– Они хотят скомпрадорить… тьфу ты, черт! Они хотят приватизировать завод «Красный Арсенал» и швейную фабрику имени Клары Цеткин. Вчера мы встретились и прикинули, что когда я стану депутатом, эту проблему можно будет решить в рамках мирного сосуществования на базе социального партнерства, – розтлумачував свій хитрий задум лівий кандидат.

Нестор Євграфович, знову заглянувши в конверт, люб'язно поплескав Симорозенка по плечі:

– Дорогой Никита Ильич! Вы приняли трудное, но, безусловно, мудрое решение. Возможно, твердолобые ортодоксы и навесят на вас ярлык оппортуниста, но мы-то с вами знаем, на какое святое дело пойдут эти компрадорские деньги!

Асистент, глипнувши у відомість, одразу зауважив:

– Вот-вот, Нестор Евграфович, у нас как раз зависла проплата тиража двух плакатов – «Смерть компрадорской буржуазии!» и «Только Симорозенко защитит народ от бандитской прихватизации!».

Симорозенко поправив краватку і діловито розпорядився, звертаючись до Артурчика:

– Прекрасно! Обеспечьте сплошную заклейку районов «Красного Арсенала» и общежитий ткачих! Инвестор должен видеть, кто отстаивает и защищает его интересы. А пролетариат округа не должен забывать, кто является его последним неподкупным защитником от олигархической бандократии!… Ну, а как насчет нетривиальных и неожиданных шагов? – запитав лівий кандидат в іміджмейкера.

– Надо подумать… Что прежде всего волнует ваших избирателей? – відповів запитанням на запитання політтехнолог.

Симорозенко не зауважив цього «переведення стрілок» і з мудрим виглядом почав розмірковувати:

– Ну… классовая борьба… преступность и коррупция… восстановление Союза… А! Вспомнил! Конечно же – здоровье! Это, понимаете ли, у них возрастное…

– Здоровье? Это, действительно, нетривиально… – посміхнувся іміджмейкер і взявся переглядати газету з телепрограмою:

– Так-так-так… Вот! – 14.30 тележурнал «Будьте здорові!»! Артур, ноги – в руки, деньги – в зубы, и мигом на телевидение! А вы, Никита Ильич, быстро вспоминайте все, что знаете про медицину. У вас эфир через два часа.

2

Щойно Симорозенко вишов з кімнати – Артурчик зателефонував до Богдана Сливки і домовився з ним про зустріч у номері імідж-мейкера. Той не забарився і за півгодини вже сидів між політтехнологами і переконував їх у рішучості своїх намірів та непохитності своєї партійної позиції:

– Я розумію, панове, що ситуація складна і невизначена. Але я не втрачаю волі до перемоги, бо в критичних випадках мене завжди надихають слова великого Кобзаря: «І чужому навчайтесь, й свого не цурайтесь!».

– Тобто? Мені здається, Богдане Степановичу, що вчитися вже немає часу… – зауважив іміджмейкер, стурбовано похитуючи головою. Сливка охоче погодився з політтех-нологом:

– Справді, пане профессоре, і саме тому настав час не цуратися нетривіальних та несподіваних кроків задля мобілізації виборців, які ще не визначилися.

– Пане Сливко, можете не турбуватися. У нас для вас є чимало нетривіальних та несподіваних ідей, але ж їхня реалізація обійдеться ой як недешево! – діловито мовив Нестор Євграфович. Націонал-демократ неспокійно завовтузився на кріслі і спитав:

– Як недешево?…

– Десь, приблизно, отак: – малюючи на папірчику цифру, сказав політтехнолог.

– Невже всі оригінальні ідеї коштують таких великих грошей?

– Дев'ять з десяти, – не змигнувши оком вів далі іміджмейкер.

Сливка з надією поглянув на нього і, хитро примруживши очі, запитав:

– То, може, спробуємо цю десяту?

– Артуре Андрійовичу! – охололим голосом звернувся Нестор Євграфович до помічника: – Ознайомте нашого вельмишановного клієнта з варіантом номер десять!

Асистент натиснув на клавішу комп'ютера – із принтера виповз аркуш паперу. Артурчик взяв «варіант № 10» і офіціозно-пафосним голосом прочитав:

– Вариант номер десять – «Наедине с электоратом». Кандидат обходит все квартиры своего избирательного округа и лично убеждает каждого избирателя отдать за него свой голос.

– Пане Артуре, а чи підпадає наш випадок під цей варіант? – так само холодно, як і раніше, запитав Нестор Євграфович:

– Безуслівно, пане Нєсторе! – в черговий раз невдало спробував продемонструвати свою українську асистент, після чого продовжив пояснення вже рідною мовою:

– Исходя из нашей электорально-психологической модели округа, Богдан Степанович легко сагитирует практически каждого отдельно взятого избирателя благодаря своему интеллекту и высокому уровню национального самосознания!

Іміджмейкер рвучко підхопився з крісла і простягнувши руку розгубленому Сливці, промовив:

– Ну що ж, пане Богдане, у добрий час! Поспішайте, скоро ваші виборці почнуть повертатися з роботи – і ви їх зможете «накрити» на гарячому, я маю на увазі – під час вечері!

Сливкова шия напружилася. Він на хвилю уявив, як він ходитиме по квартирах у Центральному виборчому окрузі і вмовлятиме мешканців віддати свій голос за нього – Сливку. Націонал-демократові стало дуже-дуже сумно. Він хотів щось сказати, але не знайшовся і, тяжко зітхнувши, поліз рукою до внутрішньої кишені. Нестор Євграфович помітив Сливковий жест і витлумачивши його по-своему, заспокоїв клієнта:

– Не турбуйтеся, Богдан Степановичу, ця порада безкоштовна…

Раптом Сливка обм'як і осів у крісло. Неспроможний вимовити ані слова, він схопився за серце і тремтячою рукою показував на телевізор, що працював упродовж усієї їхньої зустрічі з вимкнутим звуком. Політ-технологи повернули голови і побачили на екрані Симорозенка. Той, зодягнений у червоні плавки зі серпом та молотом, ніжився у ванні гідромасажера. Артурчик увімкнув звук. Лівий кандидат саме звертався з екрана до глядачів:

– Товарищи! Водяные пузырьки гидромассажера фирмы «Куглер и Шмуглер» активизируют красные кровяные тельца, питающие наш организм живительным кислородом! Кстати, голосуя за красных кандидатов, вы проявите не только политическую зрелость, но и заботу о своем здоровье!

Все ще тримаючись за серце, Сливка нарешті обурено вигукнув:

– Какой ужас!!

Потім, спохопившись, він продовжив:

– Який жах!! Я буду скаржитись у Центр-виборчком!

Іміджмейкер теж видавався вельми стурбованим. Він поклав Сливці на плече руку і зі співчуттям промовив:

– Як патріот я з вами цілком згоден – це брутальне неподобство! Але як політтехнолог я вимушений визнати, що цей рекламний трюк може суттєво вплинути на ситуацію! Артуре Андрійовичу, що дає наша електорально-психологічна модель округу? – запитав у помічника Нестор Євграфович. Артурчик натиснув кілька клавіш на комп'ютері і спробував відповісти українською:

– Хвилиначку! Та-ак! Виступ кандидата за три дня до выборов в передаче «Будьте здорові!» может добавить йому до десяти процентов голосов!

Тим часом на екрані телевізора Симорозенко, зодягнений у спортивний костюм для занять аеробікою з червоною зіркою та серпом-молотом на грудях, біг по кардіо-тренажеру.

Не уповільнюючи бігу, дещо засапавшись, лівий кандидат життєрадісно звернувся до телеглядачів:

– Дорогие мои избиратели! Блок левых сил, который я представляю, с огромным вниманием относится к проблеме охраны здоровья! Сегодня только жалкая кучка толстосумов может пользоваться этими замечательными тренажерами фирмы «Куглер и Шмуглер»! Но недолго осталось жировать олигархам и коррупционерам! Нам осталось сделать последний и решительный шаг – прийти на выборы и отдать свой голос левым силам! И тогда каждая пролетарская семья сможет бесплатно поправить свое здоровье на национализированных тренажерах «Куглера и Шмуглера»!

Сливка жалібно застогнав:

– Благаю вас, вимкніть оце! Іміджмейкер клацнув дистанційкою і щиро поспівчував своєму клієнтові:

– А що тут поробиш? – сказав він і, зітхнувши, додав: – На цього комуно-фашиста працює золото партії і ціла купа московських іміджмейкерів, відряджених самим Зюга-новим!

Сливка, все ще тримаючись за серце і відчужено розхитуючись вперед-назад, відсторонено, але патетично декламував:

– Я не здамся! Я боротимуся!

За кілька хвилин, трохи отямившись, він звівся на ноги і несподівано заспівав:

«Вставай, хто живий, в кого думка

повстала…

Година для праці настала!»

Після чого – також несподівано – націонал-демократ видобув із кишені і простягнув іміджмейкеру пухкий конверт з грошима. Нестор Євграфович перевірив вміст і одразу ж пожвавився. Потираючи руки, він вигукнув:

– О! Я бачу, однією годиною не обійдеться! Тут нам з вами працювати і працювати! Що, знайшли щедрих спонсорів?

Сливка зніяковіло відвів очі:

– Скоріше, інвесторів, – тихо промовив він. – Розумієте, група солідних бізнесменів бажає приватизувати завод «Червоний Арсенал» та швейну фабрику Клари Цеткін. Ставши депутатом, я допоможу зруйнувати ці останні бастіони більшовизму в Центральному окрузі!!

Іміджмейкер ступив крок назустріч і міцно потиснув Славкову руку:

– Це – слова справжнього патріота! Мабуть, ці солідні бізнесмени – добрі діаспоряни? – приязно поцікавився він.

Сливка зніяковів ще більше:

– Це дуже добрі і, мабуть, порядні люди… Але вони не з діаспори… Вони…

Артурчика осяяв несподіваний здогад, і він поспішно – і теж приязно – запитав:

– Москвичи?!

Сливка ображено глипнув на асистента:

– Чому одразу – москалі?! Це дуже інтелігентні люди із Санкт-Петербурга…