Спочатку прочитав книгу "Залишенець" - дивувався чудовій народній мові, що нею писав Шкляр, після "Залишенця" почав читати "Холодний Яр", спочатку здалося, що мова якась дивна, але потім зрозумі, що дуже помилявся. Монера написання дуже цікава, з народу, як нею розмовляли тоді. Не така суха,як ми маємо зараз. Дуже багато фразіологізмів. Стосовно змісту книги- дуже цікаво. Приємно розуміти, що це написала людина, що сама пройшла крізь полум"я тих подій. Я не з тих, хто плаче над книжками, але фінал цього твору змусив мене пустити чоловічу сльозу.
Зажигательный роман о любви, прибалтийском шоу-бизнесе и политике. Авторский стиль напомнил Полякову и Устинову, а размышления писателя Виталия Батюка, заставили вспомнить великого Михаила Веллера и Бориса Акунина. Не плохая заявка для молодого писателя на сегодняшний день.