Скарбниця народної мудрості

Ні сюди Микита, ні туди Микита.

Ні богові свічка, ні чортові кочерга.

Лясь батогом по воді чи смуг не знайти?

Воно б добре, та нікуди не годиться.

Купив хрону до лимону.

Проміняв бика на індика.

Ні врізать, ні доточить.

Приший кобилі хвіст.

Хоч кобилу вовки з'їли, та голоблі цілі.

За деревами й лісу не бачить.

Як коня вкрали, він стайню замкнув.

Як загнав на слизьке, то про підкови згадав!

По хаті ходить, а дверей не знайде.

Ото ткач: нитка рветься, а він в плач.

Ні з губи мови, ні з носа вітру.

Ні швець, ні жнець, ні на дуду грець.

Тобою так запоможешся, як кулаком на воду обіпрешся.

Де не повернеться, золоті верби ростуть.

Де вже нашому теляті та вовка піймати!

Пішов на комара з дрючком, а на вовка з швайкою.

Лучив ворону, попав у корову.

Попав пальцем у небо, аж бомкнуло.

Хату обдирає, та сіни лагодить.

З неба зорі хватає, а під носом не бачить.

Ухопив місяці зубами.

І шити, й варити, і завтра Великдень!

Так добре готує, що й собаки не їдять.

За вкус не берусь, а гаряче буде.

Такий хліб удався – закалець на палець.

Винувата діжа, що не смакує їжа!

Стовкла воду в ступі!

Писав писака, що не розбере й собака.

* * *

Минулася котові масниця.

Прийшов по хвилі – вже й миски помили.

По бороді текло, а в рот не попало.

З чим прийшов, з тим пішов.

Пішов по шерсть, а вернувся стрижений.

Ходив три дні, та виходив злидні.

Плив, плив, а при березі втопився.

Хоч плач, не плач, а вийшло – як бач.

Хто кислиці поїв, а в кого оскома.

Б'ють і плакать не дають.

Напасть і на гладкій дорозі здибле.

Од напасті не пропасти.

Така-сяка напасть, а спати не дасть.

Не стало тії курочки, що несла золоті яєчка.

Плюснуло, луснуло та й нема.

Втікав од вовка, а попав на ведмедя.

На жито орали, а й гречки не мали.

Як пішла пішаком, так і прийшла з порожнім мішком.

Як не наївся, то не налижешся.

Виміняв сліпий у глухого дзеркало на цимбали!

Хоч в лоб, хоч по лобові.

Трапилось раз на віку бобове зерно курці і тим удавилась.

Були у кози роги, та стерлися.

Звідки прийшло, туди й пішло.

Що з воза впало, те пропало.

Не так шкода, як невигода.

Не тратьте, куме, сили, спускайтеся на дно.

З калюжі в болото.

Три дні ходні, а до обіду празник.

Коли на те піде, то й серед битого шляху поламаєшся.

Було, та загуло.

І злодія не було, а батька вкрадено.

Ні сіло, ні впало, давай, бабо, сало.

Не мала баба клопоту, то купила порося.

Їжа. Пиття

Голод – великий пан.

Голод і бреше і краде.

Голод на добро не навчить.

Голод не знає ні свата, ні брата.

Голодний горобець залізе і в горнець.

Голодному кожна страва добра.

Голодному не спиться, а хліб сниться.

Доки багатий стухне, бідний з голоду опухне.

Проголодаєшся – хліба дістати догадаєшся.

Водою ситий не будеш.

Повар від запаху ситий.

Сердите не буває сите.

Ситий голодного не розуміє.

Там публіка – сім душ на півбублика.

Чудний бублик: кругом об'їси, а всередині дірка.

Звабиш калачем, не відженеш і бичем.

Навчить біда калачі з салом їсти.

Нагодують калачем, та й в спину рогачем.

Паляниця – хлібові сестриця.

Паляниця – як пух, як дух, як милеє щастя.

Яка пшениця, така й паляниця.

Добра паска, як є ковбаска.

Буде Великдень без гречаної паски.

Не тобі пеклася паска, то тобі досталось з'їсти.

Аби хліб, а зуби знайдуться.

Без солі, без хліба немає обіда.

Без хліба рибка бридка.

Відрізана скибка до хліба не пристане.

Гіркий чужий хліб.

Дарований хліб скоро черствіє.

Дасть бог хліба, дасть і до хліба.

Де хліб і вода, там нема голода.

З неба хліб не падає.

З чужої торби хліба не жалують.

Ідеш на один день, а хліба бери на тиждень.

Клади перед людей хліб на столі, будеш у людей на чолі.

Коли є хліба край, то й під вербою рай.

Коли хліб на возі, то нема біди в дорозі.

Люди – не татари, дадуть хліба і сметани.

Найсмачніший хліб од своего мозоля.

Не вмієш пекти хліба – будеш пекти раків.

Не вчи вченого їсти хліба печеного.

Не до сорома, як хліба нема.

Не йдуть од хліба, а йдуть од кия.

Не сіють вони і не жнуть, а хліб чужий жують.

Не спиться – хліб сниться.

Поволі, хлопчику, раз хліба – два рази борщику.

У хліба коротенькі ноги, та не наженеш.

Хліба лежачого ніде нема.

Хліб в дорозі не затяжить.

Хліб за шлунком не ганяється, а шлунок – за хлібом.

Хліб і на ноги поставить, і з ніг звалить.

Хліб на столі, руки свої, тільки їсти.

Хліб – не зять, як спечуть, так з'їдять.

Чий хліб їси, того пісню співай.

Як проголодаєшся, то хліба дістати догадаєшся.

Як хліб буде, то й все буде.

Первий шматок з'їси у смак, а другий уже не так.

Проханий кусок в горлі як колок.

Беззубий – хамелю, хамелю, а вареники з сиром умелю.

Вже й дрова і вода, коли б сир і мука, то би вареників наварила!

Ріж мою душу вареником до подушки!

Сметаною вареників не зіпсуєш.

Сякі-такі вареники, а все ж кращі галушок.

Аби були пиріжки, то найдуться і дружки.

Де слова масні, там пироги пісні, їж пиріг з грибами, тримай язик за зубами.

Коли не пиріг, то й не пирожися, коли не тямиш, то й не берися.

Ледачому животові і пироги вадять.

Ми люди не горді: нема хліба, давайте пироги.

Тільки на поріг – так і в зуби пиріг.

Борщ, капуста – хата не пуста.

Борщ да каша – добрая паша.

Борщ рідкий, лиш ним голову мити.

Добрий борщик, та поганий горщик.

З ним борщу не звариш.

Не велика хиба, що в борщі тільки одна риба.

Не давай два гриби до борщу, бо переборщиш.

Не карай, боже, нічим, як борщ ні з чим.

Свій борщ несолоний ліпший, як чужа юшка.

Трапиться на віку варить борщ і в глеку.

У борщі крупина за крупиною ганяється з дрючиною.

Я люблю усякий борщ, аби з м'ясом.

Без каші обід сирота.

Густа каша дітей не розганяє.

Де каша з маслом, туди нас не гукають.

Заварив кашу, то не жалій і масла.

Казали-бо батьки наші, що до шкварків треба каші.

Каші салом не зіпсуєш.

Коли ласка ваші, а нам аби каші.

Смачна кашка, та мала чашка.

Єсть молоко, буде й горнятко.

Літом без молока – як зимою без кожуха.

Опарився на молоці, то й на воду студить.

Як з поганим молоком, то краще з водою.

Всяк ласий на чужі ковбаси.

Найкраща птиця – ковбаса.

Як ковбаса і чарка, та минеться сварка.

Дешеве м'ясо – поганий борщ.

Найліпше м'ясо – свинина, найліпша риба – линина.

Хоч яке добре м'ясо, а одна погана муха все перепаскудить.

Не велика біда, що без риби середа.

Добре діло карасі: не поїси, так продаси.

Живу добре: сало їм, на салі сплю, салом укриваюсь.

Ні сіло, ні впало, дай, мамо, сало.

Поки суд та діло, а кошеня сало з'їло.

Як кусок сала, то і гриб приправа.

Аби було що їсти, можна й на городі сісти.

Всі люди на одне сонечко глядять, та не одно їдять.

Де б'ються – утікай, де їдять, там сідай.

Добра то річ – попоїв та й на піч.

Є що їсти й пити, та нема з ким говорити.

І соловей не співає, коли він їсти нічого не має.

Їж, доки наїсися, та до справи берися, їж, пий, веселися, а за завтра не журися! їли би очі, та губа не хоче.

Коли хочеш їсти сир і масло, вставай вчасно.

Купили хріну – треба їсти.

Млин меле водою, а чоловік живе їдою.

На то кіт і гладок, що поїв та й набок.

Наша душа наїсться з ковша.

Не розбивши крашанки, не спечеш яєчні.

Не того йому шкода, що з'їв, а того, що залишилося.

Ото ласа їда, з часником лобода.

Поїмо, подякуємо, а як ще, то й завтра прийдемо.

Поїмо сьогодні твоє, а завтра всяк своє.

Попоїв що попало, аби кишка не бурчала.

Попросили б і сісти, так нічого їсти.

Радісні вісті, коли кажуть іти їсти.

Сита душа їсти не хоче.

Скільки не їж, не розбагатієш, а тільки попузатієш.

Сласная їда – животу біда.

Такий з нього їдець, як горобець.

Ті, що багато їдять, не все бувають товстими, а ті, що багато читають, не все бувають мудрими.

Ходячи наїсися, а стоячи виспишся.

Хочеться їсти, та не хочеться злізти.

Хто ласо їсть, той твердо спить.

Хто наїсться, а не ляже, тому сало не зав'яжесь.

Як часто не доїси, то й святих продаси.

Раннє вставання – вчасне снідання.

Снідав, обідав, а живіт не відав.

То снідаю, то обідаю – і погуляти ніколи.

Добре пісні співати, пообідавши.

Найміть мене обідати.

На чужий обід да з своєю ложкою.

Як дома пообідай, то й у людей дають.

За одним присідом вечеря з обідом.

Не вечерявши легше, а повечерявши – краще.

Вари воду, вода й буде.

Скільки лаптя не вари, а він усе догори.

Що навариш, то з'їж.

Хліб печуть, доки піч гаряча.

Видно, що кума пироги пекла, бо й ворота в тісті.

Додав йому солі до оселедця.

До нічого не треба ані солі.

Недосіл на столі, пересіл на хребті.

Не соли нічиєї рани, то й твоєї не будуть.

На любов і смак товариш не всяк.

Поки не скоштуєш, доти й смаку не вчуєш.

Смачне не валяється, а хороше не волочиться.

Дороге яєчко до Великодня.

З одного яйця яєчні не буде.

Добра вода, бо не мутить ума.

То не біда, що п'ється вода.

Води – хоч топитись, та нема де напитись.

Де кисіль, там я й сів, де пиріг, там я й ліг.

Буде жалю по кисілю, ми і кваші наїмося.

За дванадцять верст киселю їсти.

Аби мед, а мухи налізуть.

І медок солодок, а язичок дере.

Ледачого бортника і мед ледачим пахне.

Мед солодкий, але бджола жалить.

На губах мід, а в серці лід.

На мід, а не на жовч люди мух ловлять.

Не всю медок, що солодок.

Як там не мед, так там не масло.

Домашнє господарство. Речі побуту

Без хазяїна двір, а без хазяйки хата плаче.

Без хазяїна і хата сиротина.

Без хазяїна чужі руки – кочерга.

В доброго хазяїна й соломинка не пропада.

Всякий двір хазяйським оком держиться.

Ґазда умирає, а ґаздиня другого шукає.

Господар без жінки, як без очей.

Господар перший встає, останній лягає.

Господар, як чиряк, де схоче, там і сяде.

Де два господарі, там ладу немає.

Дурний хазяїн каже: «На наш вік стане, а після нас хоч трава не рости».

З ґаздами – ґазда, з панами – пан, а з свинями – свиня.

Поганий господар і в своїй хаті змокне.

На готовім і циган господар.

Не дім господаря красить, а господар дім.

Не той господа землі, що по ній броде, а той, хто на ній за плугом ходе.

Од господаря повинно пахнути вітром, а од господині – димом.

У ледачого хазяїна і чоботи з ніг вкрадуть.

Хто валяється під столом, тому повік не бути хазяїном.

Хто набакир шапку носить, той господарем не буде.

Що то за господар, що свого добра не глядить.

Без господині хата – що день без сонця.

Буду господиня хоть над одним горшком.

Ґаздиня: три городи – одна диня.

Господиня три вугли в хаті тримає, а господар лиш один.

Два дими, два когути і дві господині ніколи не погодяться.

Дві господині в хаті не дадуть ради кошеняті.

Де багацько господинь, то ту хату хоч покинь.

Коли є муки повна скриня, то й свиня господиня.

Лучче будь гарною наймичкою, ніж ледачою хазяйкою.

Вже би ґаздував, якби віко жита мав.

Догосподарювався до дідівської торби.

Почав ґаздувати і не стало йому хліба.

Господарське око бачить глибоко.

Хазяйське око догляне більше, як чотири наймити.

В господарстві, як у млині, все щось туркоче.

В хазяйстві все знадобиться.

Гультяйство губить хазяйство.

До господарства треба також доброї голови.

Мале господарство – малий клопіт, а велике господарство – великий клопіт.

Не в дорогу вдавайся, а в хазяйстві кохайся.

Дохазяйнувалась Гапка до чортового батька.

Без догляду земля – кругла сиротина.

Не доглянеш оком – заплатиш боком.

В своєму двору і в собаки хвіст трубою.

Менше на дворі – легше в голові.

У всякім подвір'ї своє повір'я.

Добра такого: не знає, в чому й сходить.

Добра, як з курки молока, а з верби петрушки.

Зарився в добрі, як свиня в багні.

За чуже добро вилізе ребро.

З чужого добра не строїть двора.

Не те добро, що припасеш, а те що наживеш.

Тільки й того добра, що на мені.

Чуже добро страхом огороджено.

Чужим добром ситий не будеш.

Як піде добро в двір, то саме йде, а як піде з двору, то хоч і ворота зачини, а не спиниш.

Без стовпів хата не стоїть.

Бодай і собака свою хату мала.

Збудуй хатку з маковини та для любої дівчини.

Ваша хата, ваша й правда.

Видко й хати, та далеко чухрати.

В порожній хаті сумно й спати.

В хаті наче гуси ночували.

В хаті, як у віночку, і сама сидить, як квіточка.

Дай, боже, одежу шиту, а хату криту.

Де мир, там і лад, там є в хаті благодать.

Дорогая тая хатка, де родила мене матка.

Із хати світа не оглянеш.

Коли з топленої хати іде, то й двері кидає.

Люди добрі, тепла хата, є що їсти, є де спати – хоч зимуйте.

Моя хата небом крита, землею підбита, вітром загороджена.

Надворі потеплішає, то й хата порозумнішає.

На ката й хата, як топить нічим.

На льоду тільки дурний хату ставить.

Нестатки гонять з хати.

Само нічого до хати не прийде, крім біди.

Така хата тепла, що спотієш дрижачи.

У веселій хаті веселі люди.

У нас вітер хату мете, сонечко хліб пече, вода сама ллється, все гаразд ведеться.

Конец бесплатного ознакомительного фрагмента.