Скарбниця народної мудрості

Скарбниця народної мудрості

Народ скаже, як зав'яже

Перше, на що зверне увагу кожний, хто візьме в руки цю книжку та прочитає назву, – це, звичайно ж, прислів'я та приказки. І він не помилиться, бо це найдавніші жанри усної народної творчості, які є узагальненою пам'яттю народу, висновками з життєвого досвіду. В них формуються погляди на навколишній світ, етику і мораль, історію і політику. Прислів'я та приказки впевнено можна назвати перлинами народної мудрості, бо вони відшліфовувались і вдосконалювались століттями й за ними стоїть авторитет багатьох поколінь.

Найближчими родичами прислів'їв та приказок є сталі народні порівняння. Вони також пов'язані зі спостереженнями над природою і діяльністю людини. Вдало сформульований, влучний образний вислів при нагоді повторювався тим, хто чув його від «автора», і переймався іншими. Прислів'я, приказки, сталі порівняння дають лаконічну оцінку побаченому, почутому, зробленому. Вони, як промінь, вихоплюють і висвітлюють найсуттєвіше.

Багатовіковий досвід наших предків вкладено в прикмети та своєрідний хліборобський календар. Працюючи на землі, спостерігаючи за змінами в природі, наші пращури помічали, запам'ятовували і передавали своїм нащадкам своєрідні «підказки» оточуючого світу. Дбайливий та старанний господар за найрізноманітнішими прикметами завжди намавання, що гарна прикмета обов'язково здійсниться, а погана стане лише помилкою неуважного спостерігача.

Багато спільного з прислів'ями, приказками, сталими порівняннями мають загадки. Їх об'єднує насамперед метафоричність, а також стислість і чіткість викладу. Переносне значення дозволяє іноді вживати загадку як прислів'я.

Специфіка загадок полягає в тому, що в них завуальований, зашифрований якийсь предмет чи явище і треба відшукати його первісне значення. Уміння відгадувати загадки в давні часи було мірилом мудрості й розуму. Пригадаймо сюжети багатьох казок та легенд, інколи від цього вміння залежала доля людини, а інколи – життя.

Трохи осторонь від усього вищезгаданого стоять скоромовки. Це своєрідний фольклорний жанр, цінність якого полягає не в смисловому навантаженні чи оригінальному художньому вираженні, а в підборі і порядку слів, вимова яких вимагає певних зусиль і сприяє виробленню дикції.

Однак це зовсім не означає, що скоромовки є беззмістовними нісенітницями. Звертаючи особливу увагу на добір слів, далекі предки наповнювали ці маленькі твори звичним та зрозумілим змістом. Для дітей, яким треба поліпшити дикцію, навчитись вимовляти окремі літери, скоромовки стали приємною грою, яка легко і непомітно, але впевнено допомагає малюкам.

Не можна забути і ще одну важливу деталь. Більшість запропонованих у цій книжці зразків народної мудрості характеризуються не тільки простотою й виразністю висловленого спостереження, не тільки серйозністю, філософською узагальненістю формулювань, але й здоровим народним гумором та іронією. А це є переконливою ознакою непереможного оптимізму і морального здоров'я народу.

Т. М. Панасенко

Розділ І

Прислів'я та приказки

Час. Пори року. Місяці. Дні тижня

Все добре у свій час.

Кожному овочеві свій час.

Настане час – не стане й нас.

Час всі рани загоїть.

Час платить, час і тратить.

Час усього навчить.

Не буде так, як думаєш, а буде так, як станеться.

Що буде, то й буде – ми все перебудем.

Все минеться, одна правда останеться.

Не за нас стало, не за нас і перестане.

Опізнився, козак, то будеш і так.

Хто пізно ходить, сам собі шкодить.

Вчорашнього дня шукав, а що робити, не знав.

П'ять день нічого не робимо, а шостий відпочиваємо.

Шукає учорашнього дня.

Краще яйце сьогодні, ніж завтра курка.

Усе добре в пору.

Година платить, година тратить.

І за доброї години ожидай лихої днини.

Без часу вродився, без часу і згине.

Бережи час, час за гроші не купиш.

Минули ті часи, що літали ковбаси.

Час, мов віз, з гори чухра, його не доженеш.

Час на часу не стоїть.

Час пече хліб.

Час робить гроші, а погода – сіно.

Був, та не стало, як язиком злизало.

Бувши та не буть, мавши та не мать.

Бувало стригало, а тепер бриє.

Була м'ята, та пом'ята.

Було добро, та давно, як знову буде, то нас вже не буде.

Так давно було, що й терном поросло.

Не буде нас, то будуть інші після нас.

Що без нас було – чули, що при нас буде – побачимо.

Що не бувало, то тепер настало.

І давно ріки догори не плили та й калачі на вербах не росли.

Як то бувало давно славно, як стояли сади попід столи!

Є – минеться, нема – обійдеться.

Перетреться, перемнеться та й так минеться.

Треться, мнеться, думає – минеться.

Краще на п'ять хвилин раніше, ніж на хвилину пізніше.

Не доженеш і конем, що запізниш одним днем.

Прийшов пізно, аж завізно, прийшов рано, так не дано, прийшов по хвили, вже й миски помили.

Ні рано, ні пізно, саме в добрий час.

Піднявсь зранку, ще чорти навкулачки не бились.

Утро вечора мудреніше, трава соломи зеленіша.

Рано встанеш – справу зробиш, пізно встанеш – день переведеш.

Як піде кому зранку, то й до вечора.

Бувши день, буде і ноч, а бувши ноч, буде і день.

День блисне, а три кисне.

День за днем і ближче до смерті.

День не стоїть, а діло не робиться.

Зимою деньок як комарів носок.

І завтра день буде.

Не кожен день приносить щастя.

Не хвалися завтрашнім днем, бо не знаєш, що той день уродить.

Пропав день, і собаки не брехали.

Тень-тень, аби вбити день.

То в цей кут, то в той кут, то й вечір тут.

В ніч найтемнішу про сонце пам'ятай.

Солодкі ночі, а гіркі дні.

Ніч прожене і ніч віджене.

Одні вночі спочивають, другі ж промишляють.

Птахи ніч розкльовують.

Хто ходить поночі, шукає букової немочі.

Сьогодні пан, а завтра пропав.

Що маєш завтра зробити, то зроби сьогодні, а що маєш з'їсти нині, то лиши на завтра.

Все на світі до пори, до часу.

Діждемося пори, що виліземо з нори.

Весна ледачого не любить.

Весняний день рік годує.

Весна багата на квітки, а хліба в осені позичає.

Весна гарна квітами, людина характером.

Весна говорить – уроджу, а осінь каже – я ще погляджу.

Весна не за горами – вона приходить, не давши телеграми.

Дай, боже, веснувати, лиш не переднівкувати.

Не марнуй часу даремно: пройде весна – не вернеш.

Проспиш весною – заплачеш зимою.

Бджоли раді цвіту, люди – літу.

Дощове літо гірше осені.

Літо запасає, а зима з'їдає.

Що літом придбаєш, то зимою маєш.

Одно літо ліпше, як сто зим.

Хто літом жари боїться, той зимою не має чим гріться.

Влітку і качка прачка.

Діти, діти! Добре з вами вліті, а зимувати – то горювати.

Дріба-дріта серед літа, прийшла зима – хліба нема.

Коли ти вліті не ходив по малину, взимі вже пізно.

Коли б то можна через зиму котом, через літо – пастухом, а на Великдень – попом.

Літом і баба сердита на піч.

Літом старець каже: «На ката хата, нам і надворі тепло!»

Літом сякий-такий бур'янець – як хліба буханець.

Літо собироха, а зима прибероха.

Не проси літа довгого, а проси теплого.

Прийде літо, то є розмаїто, прийде зима, то хліба нема, і чоботи ледащо, і робити нема що.

Що літом родить, те зимою шкодить.

Я дав би дві зими за одне літо.

Восени ложка води, а дві грязі.

З осінньої дороги не витягнеш ноги.

Восени й курчата курми будуть.

Не чекай од осені сонця.

Осінь іде і за собою дощ веде.

Осінню і буряк м'ясо.

Осінь говорить – гнило, а весна – мило, тільки лиш би било.

Осінь каже: «Берися, бо як зима прийде, хоч і схочеш узяти, то не візьмеш».

Осінь на рябому коні їздить.

Осінь одного заморозить, а зима двох.

Осінь сумна, а весело жити.

Як прийде осінь, кожному хосен.

Зима літо з'їдає, хоч перед ним і тікає.

Зимнє тепло – як мачушине добро.

Кожухова латка взимі як рідная матка.

Вовки зиму не з'їдять.

Зима біла, та не їсть снігу, а все сіно.

Зима! Кожуха нема, чоботи ледащо і їсти нема що.

Зима – матка, виспишся гладко.

Зима невелика, та в неї рот великий: хто це забуває, то й його з'їдає.

Злая зима збіжжю шкодить і порожні колоски родить.

І собака зимою про хату думає.

Коли б не зима, то й літо довше було б.

На зимне не дмухають, лиш на гаряче.

Хто має розум, той не їде зимою возом.

Як зазиміє, то й жаба оніміє.

* * *

Січень наступає, мороз людей обнімає.

Січень не так січе, як у вуха пече.

* * *

Вже лютий геть підгриз, кидай сани, бери віз.

Питає лютий, чи ти добре взутий.

* * *

Март з водою, квітень з травою, а май з квітами.

Март невірен: то сміється, то плаче.

* * *

Мокрий квітень, сухий май – буде в клуні рай.

Сухий квітень, мокрий май – буде добрий урожай.

Цвітень – переплітень, бо переплітає трохи зими, трохи літа.

* * *

Коли прийде май, то за себе дбай.

Майська роса коням лучче вівса.

* * *

У червні на полі густо, а в коморі пусто.

Червень тому зелениться, хто працювати не ліниться.

* * *

У липні хоч роздінься, а в грудні тепло одінься.

Чого липень і серпень не доварить, того і вересень не досмалить.

* * *

У серпні серпи гріють, а вода холодить.

У серпні спина мліє, а зерно спіє.

* * *

У вересні одна ягода, і то гірка рябина.

Як вересніє, то й дощик сіє.

* * *

Жовтень ходить по краю та й гонить птиці з гаю.

Плаче жовтень холодними сльозами.

* * *

В листопаді голо в саді.

Листопад – вересню онук, жовтню син, зимі – рідний брат.

Листопад зимі ворота одчиняє.

* * *

Грудень рік кінчає, а зиму починає.

Грудень око снігом радує, а вухо морозом рве.

Прийшов грудень, приніс студінь.

У понеділок роботи не починай і в дорогу не вирушай.

На вівторок бід зібралось сорок.

Воно як трапиться: коли середа, а коли й п'ятниця.

Середа та п'ятниця – четвергу не укажчиця.

Краще тепер, ніж у четвер.

Не гляди, що п'ятниця, тогди бери, як трапиться.

Субота – не робота, а в неділю нема діла.

Йому щодня неділя.

Неділя – день вимушеного безділля.

Наука. Розум. Праця. Досвід. Мораль

Вік живи – вік учись.

Здобудеш освіту – побачиш більше світу.

Шануй учителя, як родителя.

За одного вченого дають десять невчених.

Письменний бачить поночі більше, як неписьменний вдень.

Писать – не язиком чесать.

На те коня кують, щоб не спотикався.

Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

Вчення – світ, а невчення – тьма.

Книга вчить, як на світі жить.

Мудрий ніхто не вродився, а навчився.

Не кажи – не вмію, а кажи – навчусь!

Чого навчився, того за плечима не носить.

Хто хоче більше знати, треба менше спати.

Вчитися ніколи не пізно.

Учись змолоду – пригодиться на старість.

Хто людей питає, той і розум має.

Розумного пошли – одне слово скажи, дурня пошли – три скажи та й сам за ним піди.

Розумному натяк – дурному кийок.

Не звання дає знання, а навпаки.

Розуму не позичиш.

Розум за гроші не купиш.

Золото без розуму – болото.

Треба розумом надточити, де сила не візьме.

Що голова, то розум.

Голова без розуму, як ліхтар без свічки.

Хто розуму не має, тому й коваль не вкує.

Не борода робить чоловіка мудрим.

Не учися розуму до старості, але до смерті.

Два хитрих мудрого не переважать.

Краще догана мудрого, як похвала дурня.

Чим розумний стидається, тим дурний величається.

Розумний учить, дурний повчає.

Розумний розсудить, а дурень осудить.

Поки розумний думає, то дурень уже робить.

Порожня бочка гучить, а повна мовчить.

Не бійся розумного ворога, а бійся дурного приятеля.

Краще з розумним загубити, як з дурнем найти.

Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.

Не бажай синові багатства, а бажай розуму!

Яка головонька, така й розмовонька.

На людей складайся, розуму ж тримайся.

Не бий дубцем, а карай слівцем.

Не пером пишуть, а умом.

Що написане пером, не вивезеш і волом.

Маєш голову, май же і розум.

Аби розум, щастя буде.

Голова добре, а дві – краще.

До булави треба голови.

Око бачить далеко, а розум ще далі.

Розумній голові досить дві слові.

Аби вмів робити, навчишся, як жити.

Аби руки і охота, буде зроблена робота.

Аби танцювати вмів, а робити й лихо з ним.

До роботи без охоти, а на танці хоч ввечері, хоч вранці.

Без заплати нема роботи.

Без роботи ще ніхто не вмер, хіба без хліба.

Без робітників і вчені були б нікчемні.

Більша праця – більша й плата.

Їлося б смачно, та робити страшно.

Він багато робить, щоб нічого не робити.

Він так робить, як піп через ріку паски святить.

В нього й робота – не бий лежачого.

На роботі «ой!» та «ох!», а за столом один за трьох.

Все робиться трудовими пучками та ручками.

Все хіхоньки та хахоньки, а роботи ні капельки.

Вставай до сходу сонця, працюй до ночі, то їстимеш калачі.

Вчорашнього дня шукав, а що робити, не знав.

Де працюють, мають густо, а де гайнують, то там пусто.

Добрий чоловік без роботи, що й бджола без меду.

Доки був голоден, робить був не годен, а як ся наїв, то лиш би-м сидів.

Єден робить очима, а другий плечима.

Забудь ласощі – паслін, цибулю, а за свою гірку працю візьми під ніс дулю.

Заробив, як Хома на качалках: одну продав, а дев'ять на плечах баби побили.

За рук наробитися, за ніг находитися, за очей наглядітися.

За сто робіт береться, а ні одна не вдається.

З праці радість, з безділля смуток.

Зробив з дуба сірник.

Зробив дірку до бублика.

Зробив на п'ятак, а зіпсував на гривеник.

Ївши гріється, а робивши змерзне.

Їж, що дають, а роби, що кажуть.

Їсти дай, випити дай, а про роботу не питай.

Його робота не лізе ні в тин, ні в ворота.

Кепський їдець – кепський робітник.

Кожна робота легка, коли охоче її робиш.

Коли працюєш, час біжить, коли чекаєш, не спішить.

Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота.

Коли хочеш, щоб було добре зроблене, зроби це сам.

Краще добре робити, ніж гарно говорити.

Латане та не хватане, а зроблене, замозольоване.

Ліпше робити руками, як головою.

Люби труд змалу, слухатимеш весь рік похвалу.

Люди працювали, а він повітрям торгував.

Людська праця – не дурниця, розкидати не годиться.

На витребеньки то ти є, а до роботи тебе нема.

Найкраще в роботі слово: «Готово!»

На роботі ззаду волочиться, а за хлопцями хихочеться.

На роботу нема свята.

На роботу йти для нього кара – заважає то сонце, то хмара.

На чужу роботу дивитися – ситому не бути.

На язик гарячий, до роботи ледачий.

Нема з нього ні роботи, ні спання.

Не все теє робиться, що на думці зродиться.

Не хитруй, не мудруй, а чесно працюй.

Не зарікайся всього робити, тільки свого вуха вкусити.

Не літа засушили тіло, а від праці помарніло.

Не маєш роботи, взуйся в червоні чоботи та й сиди.

Не роби того другому, що тобі не подобається.

Не робім з розгоном, але з розумом.

Не силою роби, да розумом, не серцем, да обичаєм.

Не штука ганьбити – штука ліпше зробити.

Ніхто так, доню, не зробить, як ти да я.

Перший до миски, перший до роботи.

По гіркім труді солодкий обід.

Почнуть робити – аж дух радується, а як сядуть їсти – душа болить.

Праці не боюся, в праці я горджуся.

Працює за старшого, куди пошлють.

Працюй більше, тебе пам'ятатимуть довше.

Працюй плечима, а не очима.

Працюй ударно – дні пройдуть не марно.

Праця ніколи не ганьбить чоловіка.

Птиця створена для літання, а чоловік – до праці.

Роби добро – не кайся, роби зло – зла сподівайся.

Роби, роби, а їсти нема що.

Роби, роби та й нічого не доробишся.

Робити то є що, а заробити ніде.

Робити – то не жартувати.

Робити ні сіло, ні пало не годиться.

Робить так, аби збутися.

Робить так, щоб тільки день вбити.

Робити хто не може, тому ти завжди помагай, робити хто не хоче, тому й наїстися не дай.

Роби швидко – скажуть – бридко, роби тихо – скажуть – лихо.

Робітник з нього незавидний, але опудалом на баштані його буде далеко видно.

Робота з зубами, а лінь з язиком.

Робота знайдеться, лиш би шия була міцна.

Робота мене згорбила, а не розкіш.

Робота мучить, кормить і учить.

Робота не дає журбі журитися.

Робота спільна – як пісня весільна.

Роботи по вуха.

Роботи, як води, а хісна мало.

Робочому росте горб на плечах, а лінивому на животі.

Рот один, а рук в нас пара, щоб аж двоє працювали, а один щоб тільки їв.

Сам собі зроблю, сам собі з'їм.

Слова – полова, а праця – диво.

Скільки не думай, а робити треба, бо думка ледача, а робота швидка.

Талант – це наполеглива праця.

Там ся ліниво працює, де пожитку не чує.

Тирлю-тирлю коло плота: як заплата, така й робота.

Тобі так хочеться робити, як старому псові в завірюху брехати.

Той, хто виросте в безділлі, рано старіє від роботи.

Тому втома невідома, хто не працював.

Треба йти на заробітки, бо вдома хліба ані дрібки.

Трудовий хліб солодший за мед.

Трудова копійка годує довіку.

Учись – будеш мудрий, а працюй – будеш голодний.

Ховається від роботи, немов собака від мух.

Хочеш заробляти: не ходи гуляти і не лягай рано спати.

Хто багато робив, той багато й знає.

Хто добре працює, той вміє і відпочивати.

Хто живе своїм трудом, тому все їде в дім.

Хто любить трудиться, тому без праці не сидиться.

Хто не вміє гарно відпочивати, той не може й добре працювати.

Хто не працює в будні, тому й вихідного нема.

Хто нічого не робить, той ніколи не має часу.

Хто працює, той працю шанує.

Хто робить багато речей нараз, той не зробить жодної гаразд.

Хто робить, на того ще більше роботи звалюють.

Хто роботу робить, а хто ворон ловить.

Хто хоче доробитися, мусить оженитися.

Хто хоче робити, роботу знайде.

Хто що знає, тим і хліб заробляє.

Хто як робить, так і матиме, хто як пославсь, так і спатиме.

Чесний чоловік не може без труда.

Швидко робить, та переробляє довго.

Щастя і труд рядом живуть.

Що без труду здобуде, те й не можна оцінити.

Щоб не зазнати злої долі, працюй у школі, дома, в полі.

Що не робиться, то все на лучче.

Що швидко робиться, те сліпе родиться.

Щось робить, а нема ні за ним, ні перед ним.

Якби всі свята святкували, не було би кому робити.

Як будеш чесно працювати, то прийде сама доля до хати.

Як до праці – руки дрижать, а чарочку добре держать.

Як на ноги сп'явся, то й за працю взявся.

Як не робив, то й не мав нічого, тепер заробляє, то й повно довгів має.

Як робити нема мочі, іди собі світ за очі.

Як робити, то руки не доходять, а як гроші ділити, то ось і ми.

Як ручки зроблять, так спина й зносить.

Як хто робить, так і має, прийде зима, то згадає.

Якщо хочеш старість спокійну мати, мусиш замолоду працювати.

Якби пес робив, то би в ходаках ходив.

Від безділля до проступку один крок.

Від безділля і тарган на піч залазить.

Від слова до діла – як від землі до неба.

Воно таки на діло закандзюбилось.

Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.

Діла на копійку, а могорич на карбованець.

Діло сяк-так волочиться, та покинути не хочеться.

Жарти жартами, а діло ділом.

За діло не ми й за роботу не ми, а їсти й гуляти за нас не знайти.

З безділля дур бере.

З ним яке діло змолоду, не будеш знати на старість голоду.

Кому діло докучить, той ся розуму научить.

Не даром ходить слава, що мастака боїться справа.

Не журись, та за діло берись.

Не надівай хомута з хвоста, не починай діла з кінця.

Один діло робить, другий ґави ловить.

Отак він діло в руки бере, як свекор пелюшки пере.

Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться.

Словами за горами, а ділом за пічкою.

П'ятками киває, бо діла не має.

Тільки й діла зробила, що рукава засучила.

Хоч і кульгати, аби без діла не сидіти.

Хто рано підводиться, за тим діло водиться.

Щонеділі усе в однім ділі.

Де не було початку, там не буде кінця.

Добре зачав, та лихо скінчив.

Добрий початок – половина діла.

Коли починаєш, подумай і про кінець.

Ліпше не зачинати, ніж зачавши, не докінчити.

Не почавши, думай, а почавши, кінчай.

Не поможе гризота, лиш поможе робота.

Не хвалися, як починаєш, а хвалися, як закінчиш.

Почав за «здравіє», а звів «за упокой».

Почав, та не з того кінця.

Почав на золоті, а кінчив на болоті.

Умів і почати, умій і кінчити.

Усьому початок найтрудніший.

Що має початок, то і кінець мусить мати.

Все добре, що добре кінчить.

Кінець – кожному ділу вінець.

Кінець діло хвалить.

Лихо той ділає, що твердії горіхи на конець складає.

Хороше, що гарно кінчається.

Ще тому не конець, є ще хвостик.

Взявшись за гуж – не кажи, що не дуж.

За все береться, та не все вдається.

І за холодну воду не береться.

Коли не пиріг, то не пирожися, коли не тямиш, то й не берися.

Не візьмешся за роботу – робота сама не зробиться.

Якби так хотілось, як не хочеться.

Плата і у ката, аби харч добра.

Яка плата, така й дяка.

Мало хотіти, треба потіти.

Не штука розкинути, а штука зібрати.

Коби-м так міг, як не можу.

Не так не може, як не хоче.

Без муки нема науки.

Знайдуться муки на наші руки.

Одному мука, десятьом наука.

Хто мусить, той і каменя вкусить.

Як не мушу, то й не рушу.

Не річ наказати, треба показати.

Розірвись надвоє – скажуть, чому не на четверо.

Легше надрізати, ніж надточити.

Косо, криво, аби живо.

Зробили спішно, та коли б воно не вийшло смішно.

Не спіши, скоріше зробиш.

Не поспішай з козами на торг: кіз продаси і гроші проїси.

Не поспішай, бо горобці спішили та маленьким ся вродили.

Не питають, чи хутко, а питають, чи добре.

Поспішно, та недоладно.

Се не так швидко, як на мертвого сорочку шить.

Прудко гониш – голову зломиш.

Ти тілько зробиш, що кіт наплаче.

Він чоловік майстровий: стук-гряк і п'ятак.

Який стук, такий і його гук.

Не стільки набився, скільки нагнувся.

Нехай, нехай – та й зовсім занехаєш.

Сьогодні святого нероба, хто не робить, того не візьме хвороба.

* * *

Без діла слабіє сила.

Бджола мала, а й та працює.

Діло майстра величає.

Ранній пізньому не кланяється.

Вовка ноги годують.

Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.

Без труда нема плода.

Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.

Не побігаєш – не пообідаєш.

Де руки і охота, там спора робота.

Тяжко тому жить, хто не хоче робить.

Очам страшно, а руки зроблять.

Не журись, та за діло берись.

Яка кроква, така й лата, яка праця, така й плата.

Сьогоднішньої роботи на завтра не відкладай.

Гірко поробиш – солодко з'їси.

Без роботи день роком стає.

Без діла сидіти, то можна одубіти.

На охочого робочого все найдеться діло.

Доки не впріти, доти не вміти.

Хто дбає, той і має.

Лежачого хліба ніде нема.

Чужими руками тільки жар загрібати.

На чужий труд ласий не будь.

Чужим добром не забагатієш.

Білі руки чужі труди люблять.

Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.

Ранні пташки росу п'ють, а пізні – слізки.

Не кайся рано встати, а кайся довго спати.

Ану вставай, чоловіче, третій півень кукуріче.

Маленька праця краща за велике безділля.

Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде.

Не святі горшки ліплять.

Не навчишся плавать, поки в вуха води не набереш.

На дерево дивись, як родить, а на людину, як робить.

Роботящі руки гори вернуть.

І коваль, і швець, і кравець, і на дуду грець.

Доброму коневі – не довгі версти.

За невміння деруть реміння.

Що вміть, так того за поясом не носить.

У вмілого руки не болять.

В умілого і долото рибу ловить.

Луччий приклад, ніж наука.

Поганеньке ремество краще доброго злодійства.

Ремесло не коромисло, плеч не відтягне.

Ремесло на плечах не висить і хліба не просить, а хліб дає.

Добре тому ковалеві, що на обі руки кує.

Хто робить лемеші, той їсть книші.

Коли не тямиш, то й не берися.

Робити славно, то і їсти справно.

Що нині утече, то завтра не зловиш.

Тільки сир одкладений гарний, а одкладена робота – ні.

Не поговоривши з головою, не бери руками.

Без охоти нема роботи.

Щоби мати, треба працювати.

Коли став робить, то й байдики не бить.

Зробив діло – гуляй сміло.

* * *

Правда і з дна моря виринає, а неправда потопає.

Все минеться, одна правда останеться.

Правда суду не боїться.

Правда очі коле.

Що правда, то не гріх.

Правду не сховаєш.

Правдою весь світ зійдеш, а неправдою ан до порога.

Не шукай у других правди, як в тебе її нема.

Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.

У нього стільки правди, як у решету води.

Стільки правди, як у шелягу срібла.

Стільки правди, як у кози хвоста.

Хто бреше, тому легше, а хто прав дує, той бідує.

Правда в постолах, а кривда в чоботях.

Де сила панує, там правда мовчить.

Краще кривду перетерпіти, як кривду чинити.

Засип правду хоч золотом, затягни її болотом, а вона наверх сплине.

Біда на світі, коли нема правди!

Пси виють, а місяць світить.

Собака гавка, а мажі йдуть.

Пес бреше на сонце, а сонце світить у віконце.

Брехнею світ перейдеш, а назад не вернешся.

Не на брехні світ стоїть.

Брехень багато, а правда одна.

* * *

Умій сказати, умій і змовчати.

Давши слово – держись, не давши – кріпись.

Слово – не горобець, вилетить – не піймаєш.

Шабля ранить голову, а слово – душу.

Рана загоїться, зле слово – ніколи.

Удар забувається, а слово пам'ятається.

Від теплого слова і лід розмерзає.

Гостре словечко коле сердечко.

Слово – не стріла, а глибше ранить.

Вола в'яжуть мотуззям, а людину – словом.

Добре слово варт завдатку.

Більше діла – менше слів.

І від солодких слів буває гірко.

Не говори, що знаєш, але знай, що говориш.

Добре слово краще, ніж готові гроші.

Слово до слова – зложиться мова.

Не кидай словами, як пес хвостом.

Обіцянка – цяцянка, а дурневі радість.

Їж борщ з грибами і держи язик за зубами.

На чужий роток не накинеш платок.

Хто мовчить, той двох навчить.

Довгим язиком тільки полумиски лизать.

Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом.

Дурний язик голові не приятель.

* * *

Смілого й куля не бере.

Смілому море по коліна.

Одвага або мед п'є, або сльози ллє.

Смілим одвага владіє.

Чи пан, чи пропав – двічі не вмирати.

Йдучи по чужу голову, і свою неси.

Що буде, те й буде, а дві смерті не буде.

Кров – не водиця, проливати не годиться.

Голими руками не битися з ворогами.

То не козак, що боїться собак.

Не той молодець, що за водою пливе, а той, що проти води.

Орел не ловить мух.

Мертвого лева і заєць скубне.

Пішого сокола і ворони клюють.

Не такий страшний чорт, як його малюють.