Володимир Владко
      Камiнь з планети Тау
      Цей непоказний круглий камiнь завбiльшки з кулак дорослої людини i досi лежить у сейфi мого друга Андрiя Дашевського з кiбернетичного iнституту Академiї наук. Вiн нагадував роз'їдений якимись вiзерунками булижник, тiльки занадто вже круглий. I незрiвнянно важчий вiд будь-якого булижника - наче залiзний чи свинцевий.
      Андрiй взагалi й не збирався показувати менi цього каменя. Я зайшов до нього, щоб поговорити про нову електронну обчислювальну машину, з якою вiн працював уже досить давно.
      Ми поговорили з Андрiєм про цю машину. Вiй охоче розповiв менi про її надзвичайнi властивостi, спробував пояснити її роботу популярною лекцiєю про "вузли" i "елементи". Втiм, я швидко заплутався в тих поясненнях i тiльки безпорадно клiпав очима. Андрiй помiтив, посмiхнувся i безнадiйно махнув рукою. Ми закурили.
      - Слуха, Андрiю, - сказав я, - а чи мiг би ти з твоєю машиною зробити щось таке, що, як кажуть, не мало б прецеденту? Ну, наприклад, розплутати якусь загадку. Не математичну, а зовсiм iншу, приступну нормальнiй людинi?
      Андрiй задумливо поглянув на мене:
      - Власне, кожну загадку можна розглядати з математичного боку. А як саме - це залежить вiд багатьох причин...
      Зацiкавлений, я дивився, як Андрiй пiдвiвся, пiдiйшов до сейфа, вiдкрив його важким ключем i вийняв звiдти якусь рiч. Потiм вiн наблизився до мене i поклав цю рiч на стiл:
      - Поглянь, що це таке.
      Це був той камiнь, що про нього я вже говорив. Я роздивився його, поважив у руцi (ого, нiвроку собi!), звернув увагу на те, що поверхня каменя наче подовбана якимсь гострим знаряддям.
      - Надто воно важке... наче з золота чи свинцю... - сказав я.
      Андрiй посмiхнувся.
      - Так, мiж iншим, думали й тi, що знайшли цю штуку. Бач, навiть поколупали її... Де знайшли? На Закарпаттi будують невелику гiдростанцiю. На рiчцi Джулянцi. I для бетонування греблi вживають валуни, що їх ця гiрська рiчка викидає на береги. Серед валунiв був i цей. Робiтники здивувалися: надто вiн важкий. Хтось спробував навiть розколупувати його: чи не золотий вiн, бува? Ну, ясно, нiякого золота у валунi не було. Саме залiзо. Але чому валун з гiрських схилiв був залiзний: адже нiколи там не було нiяких руд. Хтось висловив здогад: а може, це метеорит?.. Ну, коротше кажучи, через це й надiслали його сюди, до Академiї наук. Виявилося, що це й справдi наче метеорит. Але, вивчаючи цю цiкаву знахiдку, мiй приятель, астроном Глушко, помiтив дуже своєрiдну i загадкову рiч. Уяви собi, метеорит виявився вкритим тонесенькими рядками незрозумiлих значкiв!
      Я негайно схопився за камiнь, але Андрiй стримав мене:
      - Нi, й не пробуй шукати, - сказав вiн. - Неозброєним оком ти нiчого не побачиш. Так от, раптом - значки на метеоритi! Коротше кажучи, цей камiнь потрапив до мене. I я вирiшив розв'язати цю загадку за допомогою моєї удосконаленої машини... До речi, скажи менi: чому, на твою думку, нiхто з розумних жителiв iнших планет не цiкавиться нашою Землею?
      Запитання це було таке несподiване, що я трохи розгубився.
      - Ну, може, i цiкавляться... адже були рiзнi гiпотези про те, що на Землю свого часу, дуже давно, прилiтали якiсь космiчнi гостi, чи що...
      - А, що там, - нетерпляче махнув рукою Андрiй. - Все це менi вiдомо! Гiпотез таких безлiч, тiльки вони дуже наївнi. Фактiв, розумiєш, фактiв немає! Подивися тiльки: людство розпочало нову космiчну еру. А нашим життям на Землi - нiхто не цiкавиться! Чому нiхто не надсилає до нас мiжпланетних експедицiй, не запускає в наш бiк хоч би якоїсь скромної мiжпланетної автоматичної станцiї? Чому нiяка з позаземельних цивiлiзацiй не спробує навiть порозумiтися з нами за допомогою радiо?
      - Ну, вже й цивiлiзацiя!
      - А як же ти вважаєш? - обурився Андрiй. - Таких цивiлiзацiй має бути дуже багато. I лишити на Землi слiди позаземельнi гостi мусили б ясно i виразно, - в усякому разi, не так, як про це кажуть туманнi гiпотези... Та хiба ж це по сутi гiпотези? Мовляв, космiчнi прихiдцi за бiблiйських часiв влаштували атомний гриб над Содомом i Гоморрою... Або гiгантськi кам'янi плити Баалбеку, якi немовби були фундаментом космодрому космiчних гостей... Чи наскельнi малюнки в Сахарi, серед яких нiбито можна знайти зображенню космiчних гостей у скафандрах... Але ж в усьому цьому немає анi трохи фактiв, анi трохи справжнiх доказiв, якi переконливо довели б, що на Землю колись прибула експедицiя розумних iстот з iнших планет... Все це так, балаканина для легковiрних людей!
      - А може, на iнших планетах просто не було таких розумних iстот, якi могли б вiдрядити експедицiю на Землю?
      - Та що ти кажеш, справдi! Вiдомо, що тiльки в нашiй Галактицi є понад десять тисяч планет, де може iснувати життя. Нi, причина тут зовсiм iнша! Розумнi iстоти з iнших планет, напевно, дiйшли висновку, що на Землi немає органiчного життя, отже, не варт i цiкавитися цiєю вiдносно невеличкою i далекою планетою. Тобi здається це дивним, бо ж подiбне твердження суперечить твоїй власнiй уявi про життя на Землi. Але коли б ти опинився десь у мiжпланетному просторi i розглядав нашу планету так, як ми розглядаємо, скажiмо, Марс чи Юпiтер, то мiркував би зовсiм iнакше.
      Менi лишилося тiльки безпорадно розвести руками. А Андрiй вiв далi:
      - Хочеш, щоб я довiв тобi це? Будь ласка! Ти цiкавився: чи здатна моя машина розв'язувати несподiванi загадки? Так, здатна! Я довiв це тим, що розшифрував за допомогою моєї машини отi загадковi значки на Джулянському метеоритi. Правда, ця робота ще не завершена - метеорит поколупали, i не все пощастило прочитати. Але дещо я можу тобi сказати. Слухай! Цього метеорита вiдправлено як листа з невiдомої менi планети, що називається Тау. Як саме запустили в мiжпланетний простiр цього листа? Чи просто вiн заблукав, зiйшов з орбiти i його втягнула сила тяжiння Землi? А може, зазнав аварiї корабель з планети Тау, що нiс цього листа? Хiба я можу це знати?.. Проте я розшифрував, що тими мiкроскопiчними значками записано повiдомлення з планети Тау до жителiв якоїсь iншої планети...
      - Слухай, ти не жартуєш?
      Андрiй тiльки махнув рукою i вiв далi:
      - З розшифровуваного повiдомлення ясно, що жителi планети Тау розвиненi не гiрше, нiж ми, земляни. Ось що вони пишуть у своєму листi до жителiв якоїсь iншої планети:
      "Вашi науковi заклади сповiщали нас про наслiдки вивчення планети, третьої вiд свiтила сусiдньої системи. Ми погоджуємося з вами, що на цiй планетi не може бути органiчного життя. Правда, в її атмосферi є понад 20 процентiв кисню. Але ж температура у горiшнiх шарах її стратосфери i йоносфери вагається мiж 50 i 220 градусами тепла! За таких умов океан, що, як вiдомо, займає на цiй планетi близько чотири п'ятих її поверхнi, не може складатися нi з води, нi з бензину, нi з хлороформу, нi з спирту, нi з фенолу чи ефiру: всi цi речовини негайно википiли б при такiй температурi. Не може бути також, щоб цей океан складався з рiдкого натрiю, чи ртутi, чи рiдкого фосфору, бо при такiй кiлькостi кисню вiн весь окислився б. Найвiрогiднiше, що цей океан складається з глiцерину: тiльки вiн в умовах тiєї планети, з її тиском, що дорiвнює однiй атмосферi, закипає лише при температурi 290 градусiв. Цiлком зрозумiло, що на цiй планетi не може бути органiчного життя..."
      Я слухав Андрiя, недовiрливо посмiхаючись:
      - Слухай, це ж нiсенiтниця! Хiба ж можна, щоб це писали про нашу Землю?
      - Я ж тобi казав, що на тебе впливає звичне уявлення про життя на нашiй Землi. А тим часом тут все правильно - принаймнi щодо формальних логiчних висновкiв. Адже згiдно найновiших даних саме таку високу температуру мають горiшнi шари стратосфери i йоносфери нашої планети. Iнша рiч, що на самiй Землi температура не така, а значно нижча. Проте спробуй визнач це й перевiр на якiйсь вiддаленiй планетi! Отже, кажу я тобi, жителi планети Тау роблять по-своєму цiлком вiрнi припущення. Та слухай, про що йдеться далi:
      "Нашi вченi провели додатковi дослiдження цiєї планети. Вони встановили, що протягом останнiх майже двадцяти рокiв на її поверхнi постiйно спостерiгаються десятки й сотнi дуже яскравих раптових спалахiв. Ми уявляємо, що це може статися тiльки внаслiдок радiоактивних вибухiв, чого, певна рiч, не робили б нiякi розумнi iстоти. Очевидно, на цiй планетi iснують велетенськi поклади радiоактивних елементiв, якi досить часто мимовiльно розщеплюються. Ясно, що органiчне життя за таких умов цiлком неможливе..."
      - Ну, тут я нiчого не можу заперечити, - погодився я. - Якщо з планети Тау можна було зареєструвати вибухи атомних i водневих бомб в Америцi, на Тихому океанi, та ще i в Сахарi, то, мабуть, висновки вiрнi...
      - Ото ж бо, - кивнув головою Андрiй. - Хiба хтось iз жителiв iнших планет повiрить, що людство живе на Землi за таких божевiльних умов?
      Та слухай далi. "Зовсiм нещодавно нашi вченi вирiшили за допомогою найчутливiших радiотелескопiв вимiряти температуру третьої планети, користуючись напруженням на нiй ультракоротких радiохвиль. З'ясувалося, що ця планета перебуває в станi цiлковитого розпаду, бо вимiряна в такий спосiб температура її поверхнi досягає одного мiльярда градусiв! Про яке ж органiчне життя на нiй може йти мова? Очевидно, просто не варт витрачати кошти й зусилля на експедицiї до неї..."
      - Ну, а це ж звiдки взято? - остаточно здивувався я. - Хiба ж у нас є щось подiбне до такої велетенської температури?..
      - На жаль, i це цiлком зрозумiло, - вiдповiв Андрiй. - Вони, жителi планети Тау, вимiрювали температуру на пiдставi напруження ультракоротких хвиль на поверхнi Землi. Так? Але ж останнiми роками по всiй нашiй планетi збудовано близько тисячi телевiзiйних ультракороткохвильових станцiй. їхня загальна потужнiсть дає пiдстави саме для такої неприємної для нас оцiнки...
      Ми знову закурили. На столi лежав дивний метеорит, на якому були записанi спостереження вчених планети Тау. З погляду найновiших методiв вивчення iнших свiтiв, цi спостереження були цiлком правильнi, i висновки з них не можна було заперечувати: органiчне життя на нашiй Землi, безумовно, не могло iснувати!
      Я поглянув на Андрiя, а вiн на мене. I ми обоє весело посмiхнулися. Все ж таки дуже добре було жити на свiтi, хоч камiння з планети Тау i доводило, що наше життя неможливе!