Спасибо за книги Дмитрия Вересова. Пишет он очень увлекательно для того, чтобы увлекательно провести время, когда нужно, чтобы это время ушло быстро. Бывает иногда так, что нужно убить время.
БОЛЬШОЕ СПАСИБО ЗА ВАШЕ ТВОРЧЕСТВО КНИГИ ЧИТАЮТСЯ НА ОДНОМ ДЫХАНИИ НЕТ НИ ОДНОЙ НЕ ИНТЕРЕСНОЙ И ПОЗНОВАТЕЛЬНОЙ ОСОБЕННО ИСТОРИЧЕСКИЕ ХОЧЕТСЯ ВЕРИТЬ ЧТО ОНИ БЛИЗКИ К ИСТИНЕ.
Женщины понимают, что такое любовь, и особенно, любовь к ребенку. А то, о чем говорит предыдущий комментатор, это не любовь, это похоть. Конечно, Улицкой далеко до Набокова, его Гумберт Гумберт вызывает омерзение, а здесь просто презрительная жалость и к жертве, и к пе***илу. И недоумение: неужели так пошло и глупо должна проходить человеческая жизнь...
Спочатку прочитав книгу "Залишенець" - дивувався чудовій народній мові, що нею писав Шкляр, після "Залишенця" почав читати "Холодний Яр", спочатку здалося, що мова якась дивна, але потім зрозумі, що дуже помилявся. Монера написання дуже цікава, з народу, як нею розмовляли тоді. Не така суха,як ми маємо зараз. Дуже багато фразіологізмів. Стосовно змісту книги- дуже цікаво. Приємно розуміти, що це написала людина, що сама пройшла крізь полум"я тих подій. Я не з тих, хто плаче над книжками, але фінал цього твору змусив мене пустити чоловічу сльозу.