Спочатку прочитав книгу "Залишенець" - дивувався чудовій народній мові, що нею писав Шкляр, після "Залишенця" почав читати "Холодний Яр", спочатку здалося, що мова якась дивна, але потім зрозумі, що дуже помилявся. Монера написання дуже цікава, з народу, як нею розмовляли тоді. Не така суха,як ми маємо зараз. Дуже багато фразіологізмів. Стосовно змісту книги- дуже цікаво. Приємно розуміти, що це написала людина, що сама пройшла крізь полум"я тих подій. Я не з тих, хто плаче над книжками, але фінал цього твору змусив мене пустити чоловічу сльозу.
это...это... впечатление, что собираешь паззл с кучей кусочков, не понимаешь совершенно ничего, но предстоящая картина кажется грандиозной. картина неясная. картина расплывается, картина пронизана причинно-следственными связями, как копьями, как нитями, картина проникнута каким-то недоступным пока смыслом, она нарастает на едином остове... читаешь, читаешь, плывешь в облаке слов, ткешь из них нити смыслов... и вдруг.
последний кусочек пазла становится на место. и картина...
да, картина действительно потрясает воображение.
в данном романе автор хотел показать взаимосвязность всего и вся...........в том числе зла и добра........иными словами (Нет тьмы без света, света нет без ночи,
Нет горя без веселья, слёз – без смеха,
Но кто же в откровеньях напророчил,
Что зло добру окажется помехой.)