Спочатку прочитав книгу "Залишенець" - дивувався чудовій народній мові, що нею писав Шкляр, після "Залишенця" почав читати "Холодний Яр", спочатку здалося, що мова якась дивна, але потім зрозумі, що дуже помилявся. Монера написання дуже цікава, з народу, як нею розмовляли тоді. Не така суха,як ми маємо зараз. Дуже багато фразіологізмів. Стосовно змісту книги- дуже цікаво. Приємно розуміти, що це написала людина, що сама пройшла крізь полум"я тих подій. Я не з тих, хто плаче над книжками, але фінал цього твору змусив мене пустити чоловічу сльозу.
Не удержался - добавлю... Автор описывает как обнаружил обман солдат с пайком. Тряхнул начсклада, выбил, что положено, в т.ч. копченых кур. Одну сожрал с такими же уродами как сам. В поезде-мотовозе отбрехался от коллег-офицеров - "Что ел? Копченую рыбу". Цитата - "Сгущенку и масло забрал домой. Такая пища разлагает солдата"... Ну, не мразь ли автор?