- А тепер послухайте мою сумну сповiдь...
      ?
      Ви знаєте, що з студентської лави мене цiкавили граничнi фiзичнi можливостi людини. Спочатку з суто спортивного iнтересу: дуже кортiло наблизитися до межi наших рекордних показникiв, хоча б краєчком ока зазирнути за тi бар'єри, якими вiдгородила природа свої таємницi. Дiставши в спадщину цю чудову вiллу, я з головою поринув у дослiди. Нiхто не знав, чого я прагну, навiть наш професор, хоча вiн iнколи консультував мене.
      Пiвтора мiсяця тому я домiгся свого. Передi мною був флакон абсолютно чорної рiдини - елiксиру сили. Вiн мусив мобiлiзувати для граничної роботи всi ресурси живого органiзму. Я ввiв один мiлiграм його кролику. Зразу ж пiсля уколу кролик ударом нiг вiдкинув мене метрiв на три, мало не потрощивши ребра, перескочив височенний паркан i зник з моїх очей. Я знайшов його, чорного i мертвого, за десяток миль, вивчив свiжi слiди й побачив, що кролик мiряв вiдстань майже двадцятиметровими стрибками. Уявляєте його енергетичнi резерви!
      Кроликова смерть насторожувала. Та майнула думка, а якщо поступово й дуже обережно привчати органiзм до дiї чорного елiксиру, поєднуючи iн'єкцiї з методичним тренуванням? Щоб усе залишилося в таємницi, я наважився провадити експеримент на собi.
      Були й ще деякi мiркування; може, я про них скажу, а може й нi.
      Я зробив прощальний вiзит професоровi, подарував йому затискачi-транзистори, попросив передати їх i вам. Пояснив усе примхою. Мовляв, готую сюрприз, хочу здивувати вас, що, зрештою, менi начебто й вдалося. Водночас затискач ставав перепусткою до вiлли. Я дбав про себе. Перетворення кроля з сiрого на чорного пiдказувало, що й зi мною може трапитися щось подiбне. Змiниться колiр пiгменту, i тодi служник просто не пустить мене до власної домiвки!
      Я оселився подалi вiд людних мiсць, у вiвчарськiй хижi. Там вiдновив тренування й почав дуже обережно вводити собi чорний елiксир. Був день, коли я ледь не викликав по транзистору професора - дуже болiли м'язи. Переконав себе, що так i мусить бути: м'язи реагували на високе навантаження нового типу. Справдi, через тиждень болi вщухли, а тренуватися стало надзвичайно легко. Я щиро радiв. I хiд тренувань, i наслiдки аналiзiв показували - мiй елiксир сили не такий уже й "чорний", вiн може прислужитися людинi.
      У досить оптимiстичному настрої, певний, що все буде гаразд, що я правильно визначив безпечну дозу елiксиру для змагального виступу, я повернувся на стадiон, щоб приголомшити весь свiт. Не знаю, чи досяг я мети, В усякому разi, студентська мрiя здiйснилась: я зумiв зазирнути за бар'єр можливого, хоча й не певен, що це - гранична межа. Навпаки, я переконаний: минуть роки, багато рокiв, i мої результати не тiльки повторить, а й перевершить якийсь обдарований спортсмен, як це вже бувало не раз. Перевершить без чорного елiксиру, без найстрашнiших допiнгiв*, просто внаслiдок значно глибших знань про органiзм людини i вмiння тренувати його для високих спортивних досягнень!
      _________
      * Допiнг - препарат, який штучно пiдвищує працездатнiсть органiзму.
      ?
      Крiстофер Картрайт стомлено вiдкинувся на спинку крiсла, вiдпочивав. Усi сидiли мовчки, приголомшенi його сповiддю. Аж доки Картней не скрикнув:
      - Навiщо ти вчинив це, Крiс? Навiщо?
      Крiс розплющив очi, тепло й сумно глянув на друга:
      - Любий, не всiм щастить так, як вам з Боббi, - потрапити з чемпiонiв у чемпiони, хоча б спортивного репортажу. Кажу без заздрощiв, констатую факт. Пригадай iнших наших друзiв. Де вони зараз? Хто їх пам'ятає? Яке у них життя?.. Спочатку мене цiкавив науковий пошук, благородне прагнення зробити якийсь внесок у науку. Але потiм я...
      Вiн замовк, роздумуючи, казати чи нi про щось таке, що, може, було неприємне навiть йому самому. Та врештi махнув рукою.
      - Потiм я просто збочив з наукового шляху. Збагнув, що пiсля сенсацiйного успiху на стадiонi чорний елiксир може принести менi все, що ми змалку вважали ознакою щастя - грошi, славу, забезпечену старiсть. Хто вiдмовиться вiд збуджувача, який дає змогу людинi мобiлiзувати всi фiзичнi можливостi? I, очевидно, не лише фiзичнi. Райдужними були не тiльки затискачi, а й мої мрiї. Тому, мабуть, i настала така розплата за них.
      Картрайт знову замовк. Вiн зосереджено дивився вперед, наче там, у далечинi, намагався знайти вiдповiдь на тi питання, якi постали перед ним в останнi години життя. Потiм заговорив:
      - Я знищив усi мої записи, спалив їх у цьому камiнi, щоб не залишати бодай найменшого дороговказу до таємницi чорного елiксиру. Але те, що вiдкрилося одному, може вiдкритися й iншому. Вам усiм ще не раз бувати на стадiонах. I менi хочеться застерегти вас: нiколи не вiрте байкам можливих загадкових вiвчарiв-одинакiв, як Том не повiрив Джiмовi Хiксу. - Картрайт невесело посмiхнувся. - Якщо колись ви станете свiдками такого ж несподiваного фантастичного перевищення рекордiв, якого домiгся я, - зразу бийте на сполох! Знайте: тут не обiйшлося без винятково сильного допiнгу на зразок мого чорного елiксиру. Звичайна людина ще дуже далека вiд розкриття своїх граничних можливостей i не скоро досягне їх!
      Зайшов служник i доповiв, що прибули адвокат i нотарiус...