Нірвана, або Also Sprach Zarathustra

 
       Мудило в спортивних штанцях.А я тєбє говорiл, што когда-нiбудь етот дєнь настанєт, ето будєт, а ти нє вєрiла.
       Люда.Якщо б знать, можно було б на тачцi под'єхать. Я їбала, його так тащiть!
 
       Входять три мудила, вони несуть мудила в блєстящему пальтi, вмурованого в масло.
 
       Мудило в блєстящєму пальтi.Я всiх вас їбав, подонки, сємєро на одного, фашисти проклятi!
 
       Мудила посмiхаються.
 
       Один з мудил.Будєш пiздєть, ми тєбє i голову в масло засунєм.
       Продавець.Хлопцi, шо ви з ним здєлаєтє?
       Мудила (регочуть).Кастрiруєм нахуй.
 
       З iншого боку до кiоску риссю надбiгає агресивна старушка.
 
       Агресивна старушка (до старого).Шо сiдiш, старий поц?
 
       Продавець кидає на старушку iспуганий погляд. Старушка убiгає, погрожуючи старому кулаком. Згинаючись пiд маслом, проходить пiдроздiл виховательок дитячого садку. За ними з куском масла в зубах повзе мудило в цегейковiй шапцi. Одна нога в нього безпорадно волочиться по асфальту.
 
       Мудило в цегейковiй шапцi.Дiвчата, задерiть спiдницi, масладам. (Регоче).
 
       Одна з вихователек мєтко жбурля чималий шматок масла йому в голову. Мудило в цегейковiй шапцi iспускає здавлений зойк i здихає. Входить дебела жiнка з вусами, бородавками i куснем масла пiд пахвою.
 
       Жiнка (до продавця).Арон, збирайся додому, сьогоднi я тобi на вечерю гарненько засмажу шматочок масла. (Помiчає труп мудила, який перший принiс звiстку про масло). Арон, хто це?
       Арон.Вiн помер. Дай йому трохи масла, вiн його любив.
 
       Опасиста жiнка вiдрiзає шматок масла i кладе в зуби мертвому мудилу. Арон виходить з кiоска i зав'язує дверi на дрiт, нiг у Арона немає. Замiсть нiг у нього маленький возик i два утюжки. Пiдходить трамвай. Вiн абсолютно пустий i блакитний. Арон i дебела жiнка неквапливо прямують на зупинку. Крiм них в трамвай нiхто не сiдає. Сiдаючи в дверi, дебела жiнка бере Арона пiд пахву i разом з Ароном i маслом сiдає в трамвай. Трамвай, подзенькуючи, повiльно суне в блакитну далечiнь пiд натхненнi звуки полонеза Огiнського i здавленi крики любителiв масла.
 
       Завiса.

Рух життя, або Динамо

       Сцена поступово освiтлюється мiсячним сяйвом, так що становиться видно сидячого мудила i другого мудила, що стоїть бiля дверей. Раптом зверху падає кiнець, по ньому швидко з'їзжає третiй мудило i дає пизди першому.
 
       Третiй мудило.А ось маєш!
       Перший мудило.Ууууу… (йому боляче)
 
       Третiй мудило тiкає. Деякий час на сценi тихо. Другий мудило стоїть бiля дверей i нiчого не робить Прибiгає четвертий мудило
 
       Четвертий мудило.Куди вiн побiг? (Другий мудило мовчить.)
       Четвертий мудило.Пизди захотiв? На! (пиздить його.)
 
       Другий мудило падає, четвертий мудило тiкає. Деякий час на сценi тихо. Потiм вбiгає п'ятий мудило.
 
       П'ятий мудило (питає у другого.)Куди вiн побiг?
       Другий мудило (пиздить його.)А ось тобi щоб не питав!
 
       П'ятий мудило падає. Вбiгає шостий мудило.
 
       Шостий мудило.Бiжимо туди! (показує.)
 
       Шостий i другий мудили тiкають. П'ятий мудило робить вiдчайдушнi спроби пiднятись, але раптом дверi падають i припизжують його. На сценi з'являється сьомий мудило. На ньому наклеєний напис: „НIХТО В ЦЬОМУ НЕ ВИНУВАТИЙ!!!“
 
       Завiса