Спочатку прочитав книгу "Залишенець" - дивувався чудовій народній мові, що нею писав Шкляр, після "Залишенця" почав читати "Холодний Яр", спочатку здалося, що мова якась дивна, але потім зрозумі, що дуже помилявся. Монера написання дуже цікава, з народу, як нею розмовляли тоді. Не така суха,як ми маємо зараз. Дуже багато фразіологізмів. Стосовно змісту книги- дуже цікаво. Приємно розуміти, що це написала людина, що сама пройшла крізь полум"я тих подій. Я не з тих, хто плаче над книжками, але фінал цього твору змусив мене пустити чоловічу сльозу.
Ну, что же, верные, может быть и циничные, замечания. Но люди, есть люди, не всем дано умиротворение ума и чувств философией. А она одна только и спасает от соблазнов этой жизни. Давно сказано - все прах... Мы ничто перед великим космосом. На его фоне все мелко и быстропреходяще