Спочатку прочитав книгу "Залишенець" - дивувався чудовій народній мові, що нею писав Шкляр, після "Залишенця" почав читати "Холодний Яр", спочатку здалося, що мова якась дивна, але потім зрозумі, що дуже помилявся. Монера написання дуже цікава, з народу, як нею розмовляли тоді. Не така суха,як ми маємо зараз. Дуже багато фразіологізмів. Стосовно змісту книги- дуже цікаво. Приємно розуміти, що це написала людина, що сама пройшла крізь полум"я тих подій. Я не з тих, хто плаче над книжками, але фінал цього твору змусив мене пустити чоловічу сльозу.
в данном романе автор хотел показать взаимосвязность всего и вся...........в том числе зла и добра........иными словами (Нет тьмы без света, света нет без ночи,
Нет горя без веселья, слёз – без смеха,
Но кто же в откровеньях напророчил,
Что зло добру окажется помехой.)
Интересный рассказ. Довольно таки необычно читать о жизни рыб... Жаль лишь, что заканчивается так трагично... Как и вообще в большинстве произведений Абрамова.
"Джордж Мартин! Внутривенно!" - постоянно хотелось заорать в процессе прочтения. Вполне согласна с содержанием статьи по части большинства произведений в жанре фэнтези как явления, но, честно говоря, не могу воспринимать ЭТО как абсолют. Помимо вышеупомянутого, могу привести еще пару-тройку (четверку-десятку) авторов, где смысл произведения не упирается в борьбу осла и козла, а главный инструмент борьбы за выживание не является Граалем. Вашу ж мать, их много!
Но Мартин превыше всего, это да. Это то фэнтези, после прочтения которого данную статью воспринимаешь как высокопробный, научно-обоснованный, но бессмысленный стеб