Спочатку прочитав книгу "Залишенець" - дивувався чудовій народній мові, що нею писав Шкляр, після "Залишенця" почав читати "Холодний Яр", спочатку здалося, що мова якась дивна, але потім зрозумі, що дуже помилявся. Монера написання дуже цікава, з народу, як нею розмовляли тоді. Не така суха,як ми маємо зараз. Дуже багато фразіологізмів. Стосовно змісту книги- дуже цікаво. Приємно розуміти, що це написала людина, що сама пройшла крізь полум"я тих подій. Я не з тих, хто плаче над книжками, але фінал цього твору змусив мене пустити чоловічу сльозу.
Каких людей он предал? Сталина и Политбюро? А они не предали царя и Отечество в 1917-м? Так почему им предавать можно, а их - нельзя? Всю жизнь не могу понять, почему Зорге и Шульце-Бойзен не предатели, а Краснов и Шкуро, которые сроду большевикам не присягали, а всегда считали их врагами - предатели...