Начала читать - и сразу нахлынула юность, закружили и понесли воспоминания. Красота поэзии Левитанского уводит в область нестареющей души, где прошлое и будущее едино. Спасибо за сборник!
Эта книга меня потрясла,долго не могла взяться за другую.Какие то жизненные неурядицы показались мелочью,становится стыдно за какие то никчемные желания,которые в сущности ничего не меняют,все отошло куда то далеко.В душе:этот ужас был..и совершенно недавно!
Це твоя хибна уява!!! Не кажи того чого не знаєш! Це укр. письменник, Настя була українкою, говорила укр. мовою,що далі??? Та хай хоч 100% людей спілкується рос. мовою,це нічого не міняє, знаєш, є такий гарний вислів:"С-ки людина знає мов - с-ки раз вона людина"!!! Тоді в чому проблема???
Вчи укр. мову, ти живеш не в Росії, в Україні!очеш національну рос.- є така країна,де ця мова національна, тут укр. мова була,є і буде...
А те,що ти судиш по собі-це не означає,що всі так думають і так воно є в дійсності! Це тілька примітивні люди так думають... Роумним таке вголову навіть не прийде аби написати!