Леночка-ласточка комментирует книгу
«Мыши»
(Гордон Рис):
Случайно наткнулась на книгу в интернете и решила прочитать не откладывая. Слишком уж история в школе на мою собственную походила. Конечно, в моем случае травля и близко до такого не дошла, все ограничивалось смешками и злословием – непременными спутниками зависти. Но почитать все равно было интересно. Книга читается на одном дыхании. Правда, я все же ожидала большего. Думала, травле будет уделено больше внимания. Однако бОльшая часть книги посвящена «выходу мышей из своего угла» и попыткам «замести хвостом следы». Единственное, что меня возмутило, так это то, что мать Шелли, будучи адвокатом, не могла защитить собственную дочь от этих гадюк. Как же она тогда своих клиентов защищала? Да, сначала она не знала правды, но ведь потом узнала. И что? А ничего. Мышь и есть мышь… Даже не знаю, какую оценку поставить. Думаю, все-таки 4, а не 5. Ведь в конце героини поставили стол рядом с розарием… Поэтому 4. Меня это покоробило…
Спочатку прочитав книгу "Залишенець" - дивувався чудовій народній мові, що нею писав Шкляр, після "Залишенця" почав читати "Холодний Яр", спочатку здалося, що мова якась дивна, але потім зрозумі, що дуже помилявся. Монера написання дуже цікава, з народу, як нею розмовляли тоді. Не така суха,як ми маємо зараз. Дуже багато фразіологізмів. Стосовно змісту книги- дуже цікаво. Приємно розуміти, що це написала людина, що сама пройшла крізь полум"я тих подій. Я не з тих, хто плаче над книжками, але фінал цього твору змусив мене пустити чоловічу сльозу.