Спочатку прочитав книгу "Залишенець" - дивувався чудовій народній мові, що нею писав Шкляр, після "Залишенця" почав читати "Холодний Яр", спочатку здалося, що мова якась дивна, але потім зрозумі, що дуже помилявся. Монера написання дуже цікава, з народу, як нею розмовляли тоді. Не така суха,як ми маємо зараз. Дуже багато фразіологізмів. Стосовно змісту книги- дуже цікаво. Приємно розуміти, що це написала людина, що сама пройшла крізь полум"я тих подій. Я не з тих, хто плаче над книжками, але фінал цього твору змусив мене пустити чоловічу сльозу.
Читала эту книгу 7 лет назад, но так запала в душу, что искала ее 2 дня на просторах интернета, никак не могла описать и автора не могла вспомнить единственное что помнила что книга дарит теплоту, может наивная была раньше, заново перечитала, те же чувства что и раньше, рада что нашла ее.