Мартін Іден

4

Уайтчепел – район лондонського Іст-Енда, що прилягає до доків.

5

Лонгфелло, Генрі Водсворт (1807—1882) – американський поет, мав велику популярність серед співвітчизників у XIX ст. «Псалом життя» і особливо «Ексцельсіор» належать до найвідоміших його поезій, що постійно включалися до шкільних підручників. Тому знайомство з ними свідчить не лише про літературний смак Ідена, а й про обмеженість його знань з літератури.

6

Канаками називали європейці корінних жителів Полінезії.

7

Долина Смерті знаходиться у Каліфорнії, сягає 279 футів нижче рівня моря.

8

Гула – жіночий танець на Гавайях.

9

Браунінг, Роберт (1812—1889) – англійський поет, пізній романтик, особливо відомий як майстер драматико-ліричного монологу. Визнання довго не приходило до поета, але для пізніх вікторіанців він став кумиром. Відомі романтичні обставини його одруження, про які не раз згадує Іден (див. примітки до с 159).

10

Боудичів «Довідник мореплавця» – Натаніель Боудич (1773—1839) – американський мореплавець і математик, автор підручника з мореплавства, що вперше вийшов у 1802 р.

11

Леккі, Вільям Едвард Хатпоул (1838—1903) – ірландський історик, автор восьмитомної «Історії Англії XVIII століття».

12

Маршалл – очевидно, мається на увазі Альфред Маршалл (1842—1924), засновник неокласичної (кембриджської) школи політичної економії, автор «Принципів економіки» (1890). Еволюційне вчення Дарвіна Маршалл розповсюджував на суспільні відносини.

13

Рікардо, Девід (1772—1823) – англійський економіст, представник класичної політекономії, систематизував і структуралізував цю галузь науки під час її становлення, його доктрина невтручання втілилася у «залізному законі» заробітної плати, що стверджував: усі спроби підвищення прибутків робітників намарні, вони завжди залишатимуться на рівні, необхідному для виживання.

14

Сміт, Адам (1723—1790) – шотландський соціофілософ і політекономіст, відомий насамперед працею «Дослідження властивостей і причин багатства народів» (1776), – першою значною працею з економіки, побудованою на принципах вільної конкуренції.

15

Мілль – скоріше за все, мається на увазі Джон Стюарт Мілль (1806—1873) – англійський філософ-позитивіст, економіст і суспільний діяч, представник і пропагандист утилітаризму – філософського напряму в етиці, яке розглядало корисність як основу моралі і критерій людських вчинків. Водночас Мілль намагався гуманізувати утилітаризм і пов'язати його з елементами ідеалізму. Видатним представником цього напрямку був також його батько – Джеймс Мілль (1773—1836) – історик і економіст; можливо також, що Лондон мав на увазі його.

16

Блаватська, Олена Петрівна (1831—1891), народилася в Катеринославі (нині Дніпропетровськ), з 1873 р. жила у США. Співзасновник «Теософського товариства» (Нью-Йорк, 1875). Філософсько-релігійна система Блаватської значною мірою базується на індійських джерелах. «Таємна віра» (1888) – найвідоміший твір, в якому вона потрактовує «Книгу Дзян» як свідчення окультного походження Землі.

17

«Вік казки» Булфінча – книга, ширше відома як «Міфологія Булфінча». Томас Булфінч (1796—1867) – американський письменник, який присвятив себе обробці та популяризації легенд і міфів. «Вік казки» – його найвдаліша праця.

18

«Принцеса» – поема А. Теннісона, написана у 1847 р.

19

Вагнер, Ріхард (1813—1833) – німецький композитор, диригент і музичний письменник. Один з найзначніших композиторів XIX ст., відомий насамперед як автор опер. Прагнув до універсального синтезу різних видів мистецтв, покликаного морально впливати на масову аудиторію, для чого, зокрема, звертався до міфу. На початку творчого шляху дотримувався ліберально-демократичних поглядів і брав участь у революції 1848 p., чим також можна пояснити «демократичну прихильність» Ідена до нього. Опера «Тангейзер» («Тангейзер і змагання міннезінгерів у Вартбурзі», 1845) написана на середньовічний сюжет про напівміфічного рицарського поета Тангейзера. В цій романтичній опері присутні два контрастуючі мотиви: чуттєвих насолод і втіх, уособленням якого є Венерин грот, і мотив очищення від усього гріховного, що звучить у «Хорі пілігримів» (Тангейзер тікає з Венериного гроту і, щоб спокутувати свої гріховні пристрасті, приєднується до пілігримів, що мандрують до Риму). Мартін своє минуле, наповнене зв'язками з жінками, асоціює з гротом Венери, а Рут, яка для нього є істотою чистою, майже святою – з мотивом, що звучить у «Хорі пілігримів».

20

Соломонові острови – острови у Тихому океані біля північно-східного побережжя Австралії.

21

Єлизаветинський театр – англійський театр часів правління королеви Єлизавети І (1558—1603), вважається золотим віком англійської драматургії (часовий діапазон єлизаветинської епохи в літературі збігається з кінцем англійського ренесансу). До «єлізаветинців» належить і В. Шекспір (1564—1616).

Конец бесплатного ознакомительного фрагмента.