Читала эту книгу. Очень понравилась. Эрин Хантер, похоже, так хорошо понимает жизнь котов и кошек, поэтому написал такие великолепные книги. Жду продолжения.
Спочатку прочитав книгу "Залишенець" - дивувався чудовій народній мові, що нею писав Шкляр, після "Залишенця" почав читати "Холодний Яр", спочатку здалося, що мова якась дивна, але потім зрозумі, що дуже помилявся. Монера написання дуже цікава, з народу, як нею розмовляли тоді. Не така суха,як ми маємо зараз. Дуже багато фразіологізмів. Стосовно змісту книги- дуже цікаво. Приємно розуміти, що це написала людина, що сама пройшла крізь полум"я тих подій. Я не з тих, хто плаче над книжками, але фінал цього твору змусив мене пустити чоловічу сльозу.
Роман, зачем столько многоточий? Неужели так хочется выглядеть глубокомысленным? Так это достигается наличием глубокомыслия, многоточия тут не помогут.
Редкая книга заставляет думать и жить.
Тут нечто большее чем просто роман. Одна только фраза: он не заслужил рай или ад, он заслужил покой..
Оставьте автора в покое. Он написал то, что чувствовал, а есть или не есть, решит каждый сам.