Фарс-мажор

ПРО МОЮ ПОДРУГУ

А ще була у мене ловка сіроока молодиця.

Віддавши вранці чоловіку данину мізерно,

Наторохтівши купу нісенітниць, як лисиця,

Летіла на побачення зі мною, мов та птиця,

І любощами обсипала щедро і майстерно.

Спочатку залп міцних французьких поцілунків,

Укупі з хвильним запахом її пружного тіла.

Отримавши такий заряд п'янких частунків,

Еротики сюрпризів, цих жіночих подарунків,

Я мушу перейти до справжнього кохання діла.

Я щонайперше вушка пані язичком торкаюсь,

Від цього дамочки втрачають голову і мліють,

Це я не раз в інтимі перевірив, присягаюсь,

Я і собі цих пестощів ніколи не цураюсь,

Та і дівки про них, прикривши очі, мріють.

А потім руку слід заслати любці під кофтинку,

І ліфчика чимшвидше вправно розстебнути,

Погладити їй ніжно груденята, плечі, спинку,

І не спинятися нізащо ні на мить, ні на хвилинку,

А далі одягу всього хутесенько позбути.

Без зайвих слів потрібно дати жінці насолоду.

Щасливий я, коли та скрикує і стогне у знемозі,

Коли, вдоволена, дарує всю свою природу,

Без роздумів іде на любощів нову пригоду,

Й назавтра знову сонячна у тебе на порозі.

14 квітня, середа

Головна новина дня!

Віктор Янукович, прем'єр-міністр, був обраний єдиним кандидатом на пост Президента від парламентської більшості.

А я і забув, що цього року вибори нового президента! Ну що ж, кандидат достойний, досвідчений, мудрий. Треба буде серйозно подумати над своїм громадянським вибором.

А при чому, власне, тут я? Мені ж вірші писати треба! Хіба можна гаяти час на такі дрібниці, як вибори президента?

Написав нову квінтьєму. Про випадкові життєві колізії, що можуть зненацька захопити нас у найнесподіваніших місцях.

ЖОРСТОКИЙ РОМАНС

А от послухайте з життя мого такую оповідку…

В вагоні-люкс я вирушив із Києва з комфортом,

Й несамохіть накинув ласим оком на сусідку,

З великим бюстом і в панчохах в крупну сітку,

Яка мене вже пригощала шоколадним тортом.

Вирішую здаля зайти, от і беру я слово:

«А хто ви і куди, мадам, чи можна вас спитати?»

«Та я кондитерка сама, а їду аж до Львова».

«То ми попутники тоді! Ну що ж, гаразд, чудово».

Відразу я про торт забув й схотів її спізнати.

Підсів до неї, в голові думки лиш про адюльтер.

Та й дама, бачу, вже готова, миттю розпалилась,

їй руку запускаю під мереживний бюстгальтер,

Обоє кидаємось у інтимних пестощів фарватер,

І так раптово в нас інтрижка закрутилась.

Нестримно хочу любощів, про них її благаю,

Попутниця мені і каже: «Тільки б ти не охолов!»

Мене це підохочує до дії, і я даму роздягаю,

Усю свою майстерність Казанови розкриваю,

І пасія моя зітхала і стогнала нічку будь здоров!

Вже скоро Львів. Не хочеться вставати й одягатись,

Такий знайомства на колесах швидкоплинний час,

Моя нічна коханка починає мовчки фарбуватись,

Ще трохи, і перон. Лишилось тільки попрощатись.

Й у справах невідкладних бігти. І згадувати зрідка нас.

15 квітня, четвер

Написав нову квінтьєму. Про кохання уві сні молодого студента художнього інституту до молодої студетки того-таки інституту.

Конец бесплатного ознакомительного фрагмента.