Спочатку прочитав книгу "Залишенець" - дивувався чудовій народній мові, що нею писав Шкляр, після "Залишенця" почав читати "Холодний Яр", спочатку здалося, що мова якась дивна, але потім зрозумі, що дуже помилявся. Монера написання дуже цікава, з народу, як нею розмовляли тоді. Не така суха,як ми маємо зараз. Дуже багато фразіологізмів. Стосовно змісту книги- дуже цікаво. Приємно розуміти, що це написала людина, що сама пройшла крізь полум"я тих подій. Я не з тих, хто плаче над книжками, але фінал цього твору змусив мене пустити чоловічу сльозу.
В книге упомянуто весьма расеространённое мнение, будто драконы лживы. А не сваливают ли люди, стремящиеся "съэкономить силы и время" (для войны, конечно) на драконов СВОИ грехи? И на этот вопрос есть в книге очевидный ответ... оч-чень неприятный обычным людям.