Василь Бережний
      Сенсацiя на Марсi
      Сухорлявий Фа мав постiйну перепустку на поверхню планети i користався з цього дуже часто. На контрольному пунктi його знали в обличчя, i старий Спостерiгач неба не завжди й виймав свою чорну картку з бiлими цятками зiрок. Тiльки-но доторкнеться до лiвої нарукавної кишенi, вже й чує:
      - Проходьте!
      Фа вмощувався у блискучий металевий човник, вимикав електромагнiт i, зажмуривши очi, мчав униз. Тунель зроблено по такiй параболi, що силою iнерцiї човника виносило до самiсiнької поверхнi. У верхнiй точцi його захоплював причальний електромагнiт - i, будь ласка, виходь. Пiвгодини цього падiння й руху за iнерцiєю - то солодке умлiвання, суцiльне блаженство, але Фа нiколи й нiкому про це не обмовився, бо то ж i фiзична, тiлесна втiха, а вiн - романтичний мiстик, всi його помисли спрямованi в чорне провалля неба.
      "Я мушу стояти вiч-на-вiч з Космосом, - Фа полюбляв пишномовнi вислови, - мушу заглядати в зорянi зiницi, щоб сповiстити марсiан, коли що трапиться". I нiхто не знав, окрiм нього самого та Архiнфа*, що нiчого зараз вiн не бачить, бо пилова буря жовтою млою застує усе. "Мабуть, очi Космосу не вирiзняють вас серед тiней", - кривився Архiнф.
      ______________ * Архiнф - Архiтектор iнформацiї (марсiанське).
      Стиснувши тонкi губи, Фа знову й знову вибирався на поверхню у нестихаюче вирування пилюки. Може, з упертостi, а може, тому, що любив полоскотати собi нерви.
      Та нарештi його наполегливiсть була винагороджена, ще й як! Настав час трiумфу!
      Як i в попереднi рази, Фа, натягнувши маску на обличчя, брiв по курному пiску до Спостережного пункту, коли крiзь посвист вiтру почув, як угорi щось захурчало. Пiдвiв голову i завмер: у небi, як дивовижне видiння, летить якийсь осяйний предмет. Прорвавши пилову запону, вiн опустився неподалiк за валом кратера.
      Фа потрухикав туди, але, видершись на вал, залiг i до гребеня повз на своєму хiтиновому черевi. Адже невiдомо, що там: а раптом iнопланетники, хоча їх i не може бути.
      Обережно визирнув - на схилi бовванiє якийсь округлий апарат, навколо нього вже завихрюється пiсок. Якщо там - прихiдцi з Космосу (а їх бути не може), то вони зовсiм невеличкi, в кожному разi, посадити туди марсiанина аж нiяк не зможуть. Люкiв не видно, тiльки блискучi лiнзи, нiби очi, дивляться навколо.
      Переборюючи страх, Фа пiдвiвся й, хоч суглоби нижнiх кiнцiвок тремтiли, змусив себе рухатись до таємничого предмета. Пiдкрадався, описуючи довгi спiралi, готовий кожної митi кинутись навтiкача. Та Посланець неба стояв спокiйно, наче прислухаючись до вiтровiння. Фа осмiлiв i наблизився впритул. Тепер остаточно переконався: це ж космiчний апарат! Доторкнувся верхнiми кiнцiвками й вiдчув тепло: металевий корпус розiгрiвся, пронизуючи збурену атмосферу Марса.
      "Оце сенсацiя! - аж потерпав од радостi Фа.- Всепланетна слава забезпечена!"
      Уява вже малювала зiгнуту в поклонi постать Архiн-фа, улесливий тон i запобiгливу мiмiку, коли вiн вiтатиме його, вiдтепер славетного Спостерiгача неба, з таким винятковим успiхом. I певно, що славетного, бо хiба ж пiсля цього ним не зацiкавиться Вершина Мудростi, резиденцiя якого розташована в самiсiнькому ядрi планети? Авжеж, зацiкавиться! Фа побуде там деякий час у станi невагомостi, а набере ваги на все своє iснування!
      Озирнувся - нiде нiкого. Але не виключена можливiсть, що якась експедицiя може натрапити...
      Засипавши апарат i запримiтивши мiсце, Фа подався до люка, щоб якнайшвидше пiрнути в теплi надра планети.
      Чим далi читав Архiнф, тим дужче кривилася його жовтава фiзiономiя. Нiякого захоплення, захвату, екстазу! Архiнфове обличчя набрало такого виразу, наче вiн проковтнув колючу мишу.
      - Чи у вас заблокувався блок думання? - прошипiв, ледве стримуючи обурення, Архiнф. - "Як завжди, цього разу я вийшов на поверхню планети... Я був страшенно вражений i смiливо наблизився... притулив свої кiнцiвки... Мене охопив екстаз, i я подумав: починається Космiчна ера..." Соромтеся, Фа! Будемо вважати, що ви не подавали, а я не сприймав цього безглуздя.
      Архiнф жбурнув "сенсацiйну новину" у коробку бiля тумби, в якiй вiн сидiв.
      Фа пiдскочив на однiй кiнцiвцi, потiм на другiй, що означало крайню межу обурення.
      - Як ви квалiфiкували?!
      - Безглуздя, - скривив губи Архiнф, - тобто те, в чому немає глузду.
      - Але ж це свiдчення очевидця! Я можу показати! Це ж сенсацiя! Обличчя Фа почало темнiти, очi спалахнули золотистим блиском. - Та як ви наважуєтесь...
      Раптом iз тумби зашипiли густi цiвки рiдини, Фа зiщулився, закрутився на мiсцi. Коли нарештi злива припинилася, мокрий, як хлющ, Спостерiгач неба кiлька хвилин не мiг вимовити й слова, а тiльки глипав уже зовсiм не золотистими очима.
      - Тепер до вас дiйшло, що написали нонсенс? - лагiдно спитав Архiнф. Ви осмiлились твердити, що на нашу планету з Космосу...
      - Але ж це так! - не втерпiв Фа. - Це така ж реальнiсть, як те, що я ось... отримав заспокiйливий душ.
      - Мене дивує, - провадив далi Архiнф, - що ви подаєте цю реальнiсть як реальнiсть, позначену знаком плюс. Ви забули, вельмишановний, те, чого нiколи не слiд забувати. Гулястi* вже давно довели, що тiльки наша планета є осередком життя в його найвищiй формi, i Вершина Мудростi ствердив це як незаперечну iстину.
      ______________ * Гулястi - тi, чия голова завбiльшки з гулю (марсiанське).
      - Ну, звичайно ж... еге... а я... - забелькотав Фа. - Ви маєте... так, так... цiлковиту рацiю!
      - Отже, поява якихось апаратiв просто неможлива - тепер вам ясно?
      - Цiлком! - Фа зiгнувся в поклонi. - Це цiлком вiрогiдна очевиднiсть!
      Спритним рухом вiн вихопив з коробки свiй манускрипт i швидко вискочив iз секцiї. Щоб не потрапити на очi знайомим, пробирався до свого житла малоосвiтленими вулицями-тунелями.
      Щойно проминула вiдпочинкова половина малого бiоциклу, як перед Архiнфом знову з'явився Фа i знову поклав манускрипт!
      - Що це? - вирячився Архiнф.
      - "Сенсацiйна новина".
      - Те саме? - Архiнф заворушився, i Фа скрикнув:
      - Заждiть! Не вмикайте, я ж iще зовсiм спокiйний!
      Подивiться хоч початок. Це те й зовсiм не те!
      Архiнф почав читати, i вже наступної митi вираз його жовтуватого обличчя полагiднiшав, а в очах з'явилися зеленi вогники. Нiби мимоволi його мовний апарат почав вiдтворювати текст:
      - "Як не завжди, цього разу я не виходив на поверхню планети. Я не бачив того космiчного апарата, який не опустився передi мною. Це не був цилiндр з овальною головкою, i вiн не зарився наполовину в пiсок i не дивився на похмурий марсiанський краєвид своїми лiнзами. Я не був страшенно вражений, смiливо не наблизився та не притулив своїх кiнцiвок до ще теплого металу. Мене не охопив екстаз, i я не подумав, що не починається Космiчна ера..."
      Архiнф викреслив останнє "не" i вигукнув:
      - Оце iнша рiч! Це буде сенсацiя, якої давно не знав наш старий Марсi
      - Бачите, а ви хотiли знову... душ... - ображено промовив Фа.
      - Забудьте про душ, - Архiнфове обличчя запобiгливо скривилося. Сподiваюся, коли будете там... - Вiн вказав униз.
      - У планетному ядрi? Ну, що ви, я не дрiб'язковий! Тим бiльше, що мою упаковку, деформовану рiдиною, ви, звичайно, замiните. - Спостерiгши, як при цих словах Архiнф заплямкав, Фа усмiхнувся: - То, може, ми не. дiстанемось на поверхню i не подивимось?
      - Щоб не переконатися на власнi очi? - Архiнф пiдвiвся. - Хто з марсiан цього б не хотiв?
      Архiнф вибрався з тумби, i вони подалися до виходу.
      ...А на Землi, в Центрi далекого космiчного зв'язку, було зареєстровано раптове припинення вiдеосигналiв з поверхнi Марса.