Нужно обладать и мастерством, и нестандартным интеллектом, и Верой не только в Бога, но и в себя, чтобы притчу с ответами на вечные вопросы написать в виде триллера (по сюжету, композиции, характеру персонажей и пр.). Кстати, «видимая» сюжетная линия достаточно примитивна. Встречаются, знакомятся, идут, приходят, сражаются…. Но вашей фантазии, уму и воображению скучно не будет, стоит только задуматься о Губителях и Чужом народе, например.
Очень удачно, на мой взгляд, и органично автор связывает (соединяет) (без использования терминов типа фабулы, коллизий, экспозиции и пр.) «земное, временное и небесное, вечностное», рассуждает (не призывает!) об индивидуальном нравственном выборе и непременно индивидуальной ответственности за этот выбор. О невидимом, сакральном - прозрачно, не придумано (как будто сам видел), что, по словам одного из героев, «и почувствовать то сложно, не то чтобы дать словесное определение».
Спочатку прочитав книгу "Залишенець" - дивувався чудовій народній мові, що нею писав Шкляр, після "Залишенця" почав читати "Холодний Яр", спочатку здалося, що мова якась дивна, але потім зрозумі, що дуже помилявся. Монера написання дуже цікава, з народу, як нею розмовляли тоді. Не така суха,як ми маємо зараз. Дуже багато фразіологізмів. Стосовно змісту книги- дуже цікаво. Приємно розуміти, що це написала людина, що сама пройшла крізь полум"я тих подій. Я не з тих, хто плаче над книжками, але фінал цього твору змусив мене пустити чоловічу сльозу.