— Ви навіть не уявляєте, скільки це все коштувало: автомати, машини, десятки ящиків холостих патронів, скільки я набігався, щоб усе пробити, спонсори помагали, але все довелося вибивати самому, ну, на щастя, все вийшло бездоганно, а ви молодці, що приїхали, тут ще таке буде…
      — Тобі пасує,— перебив його Мартофляк.
      — Що, десантна форма? — уточнив Мацапура.
      — І взагалі, ти гарний хлопець, — сказав Гриць.
      — До речі, позич три сотні,— сказав Хома.
      — І дай закурити, — зажадав Немирич. Мартофляк відпустив жінчину руку.
      — Ми сьогодні ще вип'ємо? — запитав він.
      — Так, але не забувайте, що о восьмій ваш вечір поезії.— Мацапура зняв окуляри і протер їх хустинкою. — Так що доведеться читати вірші, хлоп'ята…
 
       Вересень — жовтень 1990