Современная электронная библиотека ModernLib.Net

Дванадцять обручів

Автор: Андрухович Юрій
Жанр: Современная проза
Аннотация:

Нового роману від Юрія Андруховича чекали вже давно, дехто навіть і чекати кинув. Утім, мабуть, ніхто не сподівався такого незвичного Андруховича — хіба тільки ті, хто усвідомлював, що виводити Андруховичеву прозу треба вже не так від бубабістської трилогії, як від "Центрально-східної ревізії" — строгого, піднесеного й скорботного роману, замаскованого під "есей". Окремі фраґменти "Дванадцяти обручів", опубліковані в "Потязі" та "Критиці", тільки збивали з пантелику: лишаючи загальне враження невластивого Андруховичу письма, вони, водночас, були надто різними, аби через ці дві точки отак просто пройшла пряма уявлюваного роману. Тлумачити нову Андруховичеву прозу, здається, значно складніше, ніж старіші його ігрові та постмодерні твори. Вона виразно менш складна і складена, натомість прозоріша й самодостатніша, себто не настільки інтертекстуальна (хоча таки інтертекстуальна), не настільки філологічно залежна (хоча таки залежна), не настільки потребує продовження й доконання в лабиринті схолій і ґлос (хоча таки потребує). Оповіддю тут керує не беззастережна логіка карнавалу, люба молодому й веселому "деміюргові", і не витончена логіка лінґвістики, звична вченому укладачеві антологій, а скептичний і парадоксально іронічний патос зрілого поета, мандрівника світами, розвідника потаємних надр Центральної і просто Европи, який прискіпливо ревізує самі підвалини і цілий фундаментальний лексикон колись баґательного і несуперечливого бубабістського парадизу. Із тієї тотальної ревізії якось непомітно та безпомильно висновується тотальна невідворотність смерти, прикрої, але, поза тим, не жахливої. Для епікурейця Андруховича висновок не сказати б геть зовсім неочікуваний. Зрештою, щойно він закінчив пере(у)кладати свою антологію американської поезії, а хіба О'Гара чи Ешбері не саме цього (хоча не тільки цього) навчають? Ця проза смертна онтологія, власне, і є глибинним сюжетом оповіді, найголовнішим рушієм химерного наративу, і його головним героєм — поруч із іншими дійсними й удаваними постатями, отими зникомими Цумбрунненнами, Пепами, Антоничами, Орфеями — є така собі тлінна людина, певна людина, котра пише роман, подорожує потягом між Сучавою та Бухарестом, іде собі на південь і трохи на захід, аж раптом усвідомлює, що подорож ця — "ніщо інше, як епілог. І тому цей потяг — центральноевропейський, ці кукурудзяні та соняшникові поля за вікном — Румунія, ці сміттєзвалища навколо бетонних почвар — Циганія, а ця нескінченна гориста смуга на обрії — Карпати. Але хто в такому разі цей єдиний у всьому вагоні пасажир, цей я?"

     

     

     



    Извините, данная книга недоступна в связи с жалобой правообладателя.
    Вы можете прочитать ознакомительный фрагмент книги.

 

 

Ваш комментарий:

 
 

Случайные комментарии

Вадим комментирует книгу «Стэн» (Коул Аллан):

Замечательная книги я их долго искал спасибо вам

этоя комментирует книгу «Черный список» (Маринина Александра Борисовна):

что за хрень? не грузится!!!!(

ПАПА комментирует книгу «Народная монархия» (Солоневич Иван Лукьянович):

"КТО НЕ ЗНАЕТ СВОЕГО ПРОШЛОГО -У ТОГО НЕТ БУДУЩЕГО" Книга "Кощуны Финиста Ясного Сокола "- ("Кощуны" - предания, сказания о былой старине; "Финист Ясный Сокол" - сказочный образ возрождающейся России). Сведения, содержащиеся в этой книге, интересны для самого широкого круга читателей, поскольку затрагивают все области жизнедеятельности человека.Особенно они необходимы тем, кому не безразличны судьба и наследие России. Моя страничка vk.com/id91259800 Интересные сайты: rodobogie.org и koscuni.ru :D :) ;)

Лидия комментирует книгу «Гордость и предубеждение» (Остен Джейн):

восхитительная книга, начав читать не смогла оторваться

Белла комментирует книгу «Сумерки» (Майер Стефани):

Я Вам по секрету скажу, дамы и господа! Как Вы тут пишите, что мол не надо оскорблять и ненавидеть... Вот если есть плохое впечатление от этой книги, значит оно есть! Так что извините, но каждый высказывает свое мнение. Поверьте мне, критика появилась задолго до Вас! И если про все говорить только хорошее - появится столько, извиняюсь, отборного дерма... и Вы только попробуйте сказать, что-нибудь не так! Ведь по вашему мнению, плохо говорить нельзя! А на счет книги тоже ни чего хорошего не скажу. Больше всего бесит главная героиня. Белла - задрочка, обожравшаяся тормозухи! Как можно было сделать главный персонаж такой? Каааак???

Анастасия комментирует книгу «Аэропорт» (Хейли Артур):

Отличная книга. Рекомендую!


Информация для правообладателей