Уже после издания книги прототип главного героя погиб в лавине. Выкатывал двух туристов - американцев и, по совершенно непонятной причине повел из к Азау по экстремально лавиноопасному склону. Уж лучше его никто этого не знал. Верхний турист подрезал лавину, сам остался жив, а его приятель и асс-лавинщик погибли. Вот так глупо все закончилось.
Спочатку прочитав книгу "Залишенець" - дивувався чудовій народній мові, що нею писав Шкляр, після "Залишенця" почав читати "Холодний Яр", спочатку здалося, що мова якась дивна, але потім зрозумі, що дуже помилявся. Монера написання дуже цікава, з народу, як нею розмовляли тоді. Не така суха,як ми маємо зараз. Дуже багато фразіологізмів. Стосовно змісту книги- дуже цікаво. Приємно розуміти, що це написала людина, що сама пройшла крізь полум"я тих подій. Я не з тих, хто плаче над книжками, але фінал цього твору змусив мене пустити чоловічу сльозу.